Тематична консультація

Споживачу фінансових послуг з нагоди набуття чинності 28 квітня 2020 р. Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Питання. Чи стосується цей Закон прав споживачів фінансових послуг?

Відповідь: Так, стосується безпосередньо та в першу чергу. Про це прямо зазначено в Преамбулі Закону. В цьому переконує і увесь його зміст. В першу чергу цей Закон стосується споживачів фінансових послуг у частині, що передбачає обов’язковий фінансовий моніторинг фінансових операцій.

Питання. Чи усі фінансові операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу?

Відповідь. Ні, не усі фінансові операції підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, а лише ті з них, які мають певні ознаки.

Питання. За якими саме ознаками фінансові операції відносяться до тих, які підлягають фінансовому моніторингу?

Відповідь. Насамперед зазначу, що не всі фінансові операції підлягають однаковому фінансовому моніторингу.

Стаття 12 Закону виділяє операції, при здійсненні яких мають вживатися посилені заходи належної перевірки клієнта. Це операції, які відповідають хоча б одному з наступних критеріїв:

• є складними фінансовими операціями;
• є незвично великими фінансовими операціями;
• проведені у надзвичайний спосіб;
• не мають очевидної економічної чи законної мети.

Питання: А за якими фінансовими операціями клієнт підлягає непосиленим заходам фінансового моніторингу?

Відповідь. Такий фінансовий моніторинг називається спрощеними заходами належної перевірки клієнта. Їх регламентує стаття 13 вищезазначеного Закону. Такі заходи вживаються щодо клієнтів, ризик фінансових операцій яких суб’єктами первинного фінансового моніторингу оцінюється як низький. У цих випадках споживачі та в цілому суб’єкти ринку фінансових послуг, як правило, підлягають перевірці на предмет того, чи їх фінансові операції відповідають їх фінансовому стану або змісту діяльності клієнта.

До прикладу, споживач фінансових послуг, який користується субсидіями держави на комунальні платежі, придбав предмети, які кваліфікуються в Україні як предмети розкошів.

Питання. А чи є тепер в Україні фінансові операції, які взагалі не підлягають фінансовому моніторингу?

Відповідь. Так, є. Основний перелік таких операцій визначено частиною 18 статті 14 вищезазначеного Закону. Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюється в разі:

1) операцій зняття коштів з власного рахунка;

2) переказу коштів з метою сплати податків, зборів, платежів, зборів на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, штрафних санкцій та пені за порушення законодавства до державного і місцевих бюджетів, Пенсійного фонду, на рахунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування або переказу коштів за житлово-комунальні послуги;

3) переказу коштів, коли платник (ініціатор переказу) і отримувач є суб’єктами первинного фінансового моніторингу, що надають послуги з переказу коштів, а також діють від власного імені та за власний рахунок;

4) переказу коштів, у разі якщо використовуються електронні платіжні засоби або електронні гроші для оплати товарів чи послуг і номер електронного платіжного засобу та/або наперед оплаченої картки багатоцільового використання супроводжує переказ на всьому шляху руху коштів;

5) переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30 тисяч гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, для зарахування на рахунок отримувача виключно з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг, погашення заборгованості за кредитом за умови, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу, що надає послуги з переказу коштів отримувачу, може здійснити відстеження через отримувача за допомогою унікального облікового номера фінансової операції переказу коштів та визначити особу, яка уклала договір з отримувачем про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг, надання кредиту;

6) переказу коштів між платником (ініціатором переказу) і отримувачем платежу, що проводиться через посередника, уповноваженого вести переговори та укладати договір купівлі-продажу товарів або послуг від імені платника (ініціатора переказу) або отримувача;

7) операції із забезпечення проведення переказу коштів, що здійснюються операторами послуг платіжної інфраструктури;

8) переказу коштів готівкою в межах України у сумі, що є меншою ніж 5 тисяч гривень, та відсутності ознак пов’язаності такої фінансової операції з іншими фінансовими операціями, що в сумі перевищують 5 тисяч гривень.