Перед тим, як відповісти конкретно на вище сформульоване питання, варто поцікавитись, як воно вирішене у країнах-членах ЄС, до прикладу, у Нідерландах. Тут 1 січня 2014 р. була заснована «Федерація медіаторів Нідерландів» (Mediators federatie Nederland). По суті вона є правонаступником (це припущення зроблено нами на підставі однієї і тієї ж юридичної адреси) Нідерландського інституту медіації (the Nederlands Mediation Institut), створеного ще 1993 році. Саме цей інститут вперше започаткував реєстр медіаторів у Нідерландах. З часу свого заснування Нідерландський інститут медіації активно співпрацював з урядом, що мало своїм наслідком фінансування останнім низки пілотних проектів по впровадженню медіації у процес вирішення судових спорів із широким залученням бюро правової допомоги.
Якщо зайти на головну сторінку сайту Федерації медіаторів Нідерландів, то відразу кидається у вічі заголовок: великі національні асоціації медіаторів об’єдналися у «Федерацію медіаторів Нідерландів». Це стало важливим кроком уперед в організації та професіоналізації фаху медіатора. Як бачимо, у Нідерландах об’єднувалися асоціації медіаторів.
То ж чи можлива в Україні Федерація Медіації як громадське об’єднання задіяних у проекті «MEDIATS» університетів? Ні, не можлива! Наведу аргументацію цього твердження.
Передусім зверну увагу, що серед цих трьох університетів два є юридичними особами державної (публічної) форми власності та один – приватної форми власності. Конституція України накладає на юридичних осіб публічного права ряд обмежень. Зокрема, частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує юридичних осіб публічного права та їх посадових осіб «діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України».
Закон України «Про вищу освіту», зокрема, його стаття 32 «Принципи діяльності, основні права та обов’язки закладу вищої освіти», не наділяє університет ні правом, ні обов’язком створювати громадські організації з правами юридичної особи та витрачати на їх функціонування будь-які кошти – це було б грубим порушенням чинного законодавства України.
Закон України «Про громадські об’єднання» у першій же статті констатує: «Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних та/або юридичних осіб приватного права». Останні вправі самостійно розпоряджатися на власний розсуд усім своїм майном та коштами. Правовий статус державного закладу вищої освіти як бюджетної установи виключає в принципі самостійне розпорядження майном та коштами, що є на балансі такого закладу освіти.
Чи існує взагалі вихід із цієї, здавалося б, безвиході? Наразі потребують спершу свого теоретичного вирішення загальні питання, а опісля практичного розв’язання – конкретні проблеми. Зокрема, як уже зазначалося у науково-експертному висновку проектної групи ЧНУ на Проект Закону України «Про медіацію», підготовленого під егідою Мінюсту України, передусім належить вирішити центральне питання сприйняття медіації в Україні, а саме: медіація – це суспільне благо чи комерційна послуга?
Якщо медіація благо, то держава повинна забезпечити право кожного індивіда на медіацію, незалежно від його матеріального становища, світоглядних переконань, політичних уподобань тощо. У цьому випадку регламентуюча роль держави має бути значною. Якщо ж медіація – це комерційна послуга, тоді оплачувати її повинні самі споживачі (користувачі) цієї послуги.
В Україні де-факто у середовищі медіаторів переважає другий підхід. Українська держава намагається поки що дистанціюватись від медіації як суспільного та правового інституту, фактично віддає його на відкуп розрізненим громадським організаціям медіаторів. Якщо ця матриця укорінення медіації в Україні буде закріплена у Законі України «Про медіацію», це неодмінно матиме своїм наслідком появу багатьох додаткових проблем у розвитку медіації на вітчизняних теренах, стане однією із суттєвих перепон на шляху її просування у повсякденне життя, не сприятиме позитивним змінам у соціумі щодо сприйняття ним медіації як прогресивного інституту та конкретних осіб-медіаторів як носіїв добра.
Європейський та більш широкий міжнародний досвід переконує, що у більшості країн, у яких прижилася медіація, має місце комбінований підхід до її забезпечення у формі державно-приватного партнерства як принципу укорінення медіації. У цих країнах держава бере на себе зобов’язання забезпечити усім суб’єктам, що мають право на медіацію, реальний доступ до неї (доступність медіації як альтернативи судовому вирішенню конфліктів), гарантування належної якості медіаційних послуг. При цьому держава не диктує, який саме зміст вкладається у конкретні форми та види медіації, у способи її здійснення на практиці. Останнє держава вирішує з усіма стейкхолдерами медіації разом, не забуваючи при цьому, що замовником медіації як способу вирішення спору є громадянське суспільство в цілому, а замовником конкретних медіаційних процедур є індивіди, які потрапили у конфліктні життєві ситуації. При чому саме приватним партнерам відводиться роль рушійної сили державно-приватного партнерства, наповнення його реальним буттям.
При цьому звернемо увагу, що із двох типів державно-приватних партнерств, рекомендованих у 2004 році Європейською комісією у «Зеленій книзі з державно-приватних партнерств і закону співтовариства з публічних контрактів та концесій» медіація впроваджується у суспільне життя за другим типом державно-приватного партнерства: державно-приватним партнерством інституційного типу. Саме у його межах є можливим утворення нової юридичної особи, співзасновниками якої є конкретні юридичні особи – публічні та приватні партнери на рівних засадах. Державу в цілому у Федерації медіації України повинно представляти Міністерство юстиції України.
Проектна група ЧНУ ім. Ю.Федьковича запропонувала Мінюсту України, окремим народним депутатам України запровадити на законодавчому рівні правовий інститут медіації в Україні як спосіб імплементації найкращих європейських та міжнародних стандартів, принципів і практик медіації та створити Федерацію медіації України як організацію державно-приватного партнерства інституційного типу.
Пропоную на зустрічі в Ризі університетів-партнерів обговорити у якості окремої проблеми питання юридичної конструкції Федерації Медіації у країнах університетів-партнерів, у яких даний інститут ще не створено.
Руслана Гаврилюк
менеджер проєктної групи «MEDIATS»
