Бінарна лекція з прокурором

Виходячи із закріпленої у Конституції України соціальної сутності держави, утвердження і забезпечення прав і свобод людини проголошено головним обов’язком держави, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість її діяльності. Це загальний принцип, однак у системі державних органів визначено окремі з них, які наділяються функціями захисту прав людини і громадянина чи створення умов для цього.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виняткових випадках і в порядку, що визначені законом. Закон України «Про прокуратуру» визначає, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частина 1 статті 23 Закону визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Слід звернути увагу, що на сьогодні прокурор не здійснює представництво інтересів громадянина України, іноземця або особи без громадянства в цивільних та господарських провадженнях (що досі закріплено в частині 2 ст. 23 Закону). Прокурор представляє виключно інтереси держави.

Підтримуючи суттєвий внесок вітчизняних та зарубіжних учених-процесуалістів у розвиток доктрини цивільного процесуального права, цивільного судочинства, зазначимо, що на сучасному етапі функціонування цивільного судочинства в Україні зазначені питання набувають особливої гостроти та актуальності.

Саме ці та інші питання обговорювалися 19 вересня 2024 року в межах вивчення нормативної дисципліни «Цивільне процесуальне право», к.ю.н., доцентом кафедри процесуального права Татулич Іриною Юріївною та прокурором Чернівецької окружної прокуратури Федоряком Максимом Валентиновичем, зі студентами 3 курсу юридичного факультету під час бінарної лекції на тему: «Участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб».

Доповідачі розкрили суб’єктів, які уповноважені законом захищати права, свободи та інтереси інших осіб, державні чи суспільні інтереси, проаналізували їх процесуально-правовий статус у цивільному процесі, виокремили ознаки вказаних учасників справи, підстави та форми участі, основні відмінності між ними.

Детально обговорювалися питання, пов’язані із процесуальним становищем прокурора у цивільному процесі, зокрема: підстави його участі у цивільному процесі; вимоги до процесуальних документів з якими він звертається до суду; процесуальний порядок звернення до суду; оплата та повернення судового збору.

Було звернено увагу на питання, коли не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави.

Зосереджено було увагу на особливостях участі прокурора у одній із справ окремого провадження – надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Інтерес у студентів викликало питання стосовно спеціалізації в представницькій діяльності органів прокуратури.

Лекторами було звернено увагу на питання постановлення окремої ухвали щодо прокурора у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежне виконання професійних обов’язків. Здійснено аналіз різних процедур та інститутів, які реалізуються у цивільному судочинстві за участі прокурора. Також обговорювалися проблемні питання, які виникають під час провадження у справі за участі прокурора, особливості реалізації функцій прокурора у період воєнного стану.

В ході зустрічі присутні мали нагоду задавати актуальні питання щодо участі прокурора у цивільному процесі, які їх цікавили.

Висловлюємо щиру подяку Федоряку М. В. за проведення такого виду занять та надіємось на подальшу співпрацю та зустріч в стінах юридичного факультету ЧНУ імені Юрія Федьковича. Адже бінарна лекція є актуальною та ефективною формою навчання у вищій школі. Розвинуте критичне мислення, активний пізнавальний інтерес та системність знань – запорука професіоналізму будь-якого фахівця. Тож завданням вищої школи є не лише формування у студента специфічних для його кваліфікації знань, умінь і навичок, а й комплексне вирішення трьох вищезазначених проблем.