В умовах воєнного стану одним зі стратегічних пріоритетів для країни залишається боротьба зі злочинністю та корупцією. Викликом сьогодення є зменшення корупції, яка під час війни є не просто кримінальним злочином, а злочином проти української держави та українського народу. Законодавство України передбачає залученість громадськості до формування та реалізації антикорупційної політики і протидії корупції.
Поняття «викривач корупції» з’явилось у національному антикорупційному законодавстві у процесі приведення його у відповідність до міжнародних договорів і стандартів. Так, в ст. 33 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що «кожна Держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов’язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження».
Згідно Закону України «Про запобігання корупції» викривач – це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Розділ 8 вище згаданого закону закріплює положення щодо державного захисту викривачів, їх права та гарантії захисту, захист трудових прав викривачів, право на отримання інформації та юридичну відповідальність викривачів. Варто зазначити і про законодавчу заборону розкривати інформацію про особу викривача, його близьких осіб або інші дані, які можуть ідентифікувати особу викривача, його близьких осіб, третім особам, які не залучаються до розгляду, перевірки та/або розслідування повідомлених ним фактів, а також особам, дій або бездіяльності яких стосуються повідомлені ним факти, крім випадків, установлених законом.
Викривачів мають право на матеріальну винагороду, яка становить 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду. Однак, розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, установлених на час вчинення злочину. Право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки від якого у п’ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на час вчинення злочину. Викривач самостійно обирає через які канали подати повідомлення: внутрішні канали (повідомлення про корупцію всередині організації керівнику чи уповноваженій особі); регулярні канали (повідомлення про корупцію спеціально уповноваженому суб’єкту у сфері протидії корупції; зовнішні (повідомлення про корупцію через інших осіб). Також, будь-яка особа, якій стала відома інформація про корупційне, або пов’язане з корупцією правопорушення, може повідомити про це на Єдиному порталі повідомлень викривачів, який почав працювати з вересня 2023 року.
Інститут викривачів є важливим запобіжником для виникнення та поширення корупції у суспільстві. А тому участь громадянського суспільства є критично важливою для успіху викорінення корупції як суспільного феномена та утвердження цінності доброчесності.
Марія ДЯКУР
доцент кафедри кримінального права
