7 травня 2025 року в рамках діяльності лабораторії прав людини імені Сергія Місевича проведено просвітницько- виховний захід для студентів 1 курсу спеціальностей «Право» та «Міжнародне право» із серії «Персоналії. Юридичний факультет», присвячений світлій пам’яті доктора юридичних наук, професора Михайла Васильовича Никифорака – людині, яка віддала чимало сил, енергії та здоров’я у становленні та розвитку юридичного факультету.
Невипадково захід було проведено у Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, адже для Михайла Васильовича це був другий дім, де він досліджував питання історії права та держави, особливо Буковини у складі Австрії. Саме 7 травня виповнюється 250 років з часу включення Буковини до складу Австрії. Завдяки глибокому аналізу архівних джерел, Михайло Васильович уперше висвітлив важливі аспекти історії більшості державно-правових інститутів Буковини, які недостатньо або й зовсім не досліджувалися в попередні періоди історії краю.
Під час заходу колеги, водночас його учні (завкафедри, д.ю.н., проф. кафедри теорії права та прав людини Наталія Гураленко, к.ю.н., доц. кафедри теорії права та прав людини Олександр Максимюк, к.ю.н., доц. кафедри теорії права та прав людини Тетяна Грекул-Ковалик, к.ю.н., доц. кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Іван Торончук) згадували науковця як принципову, об’єктивну та справедливу людину, яка залишила вагомий слід у розвитку історико-правової науки. У пам’яті тих, хто знав М. В. Никифорака відтворилося його цікаві хобі, крилаті фрази, анекдоти, жарти… До спогадів про Михайла Никифорака долучилися і працівники наукової бібліотеки ЧНУ ім. Ю. Федьковича, які зорганізували виставку наукової спадщини професора. На зустрічі був присутній і син науковця – к.ю.н., доц. кафедри приватного права Володимир Никифорак.
Зі спогадів…
«Пам’ять про Михайла Васильовича зберігаю з особливою шаною та вдячністю. Його життя – приклад відданості служінню улюбленій Alma Mater. Харизматичний, працьовитий, принциповий, вимогливий керівник, який заохочував молодих науковців, дбав про рівень і престиж кафедри. Завдяки професіоналізму та безкомпромісній науковій позиції він здобув визнання серед провідних академічних шкіл Львова, Києва, Харкова. Згадую, як щиро та тепло вітали Михайла Васильовича у спеціалізованих вчених радах. Наукова спільнота зустрічала його з глибокою повагою як визнаного фахівця, відзначаючи його авторитет, вагомість думки та неупереджене ставлення до здобувачів.
Неповних сімдесят років – це так мало для людини, чий розум і натхнення ще вирували повною мірою …. Це болісна втрата можливостей, яких могло бути ще так багато… Ідеї, знання та досвід Михайла Васильовича як професора внесли незабутній слід у житті юридичного факультету, а його ініціативи як наставника щодо розвитку кафедри й сьогодні залишаються для нас орієнтиром».
д.ю.н., проф. кафедри теорії права та прав людини Н. А. Гураленко
«Михайла Васильовича згадую часто. Так і не можу звикнути, що його вже з нами немає. Він міг ще стільки зробити, написати, навчити… Вдячна Михайлові Васильовичу за те, що звернув мою увагу на сферу прав людини, саме його рішення змінило ракурс моїх наукових інтересів, за його порадою почала викладати дисципліну “Права людини”. Михайло Васильович продовжує жити у своїх працях, у спогадах своїх колег та студентів, у світлій пам’яті своєї сім’ї та родини… Сумуємо… Пам’ятаємо…».
к.ю.н., доц. кафедри теорії права та прав людини О. Б. Бунчук
«Кожен факультет має своїх легенд. Для нас таким був професор Никифорак Михайло Васильович – історик права, людина глибокої ерудиції та внутрішньої дисципліни. Він приходив на роботу тоді, коли більшість ще тільки прокидалася. З самого ранку в його кабінеті вже горіло світло, а злегка прочинені двері видавали знайомий запах кави й книжок з наукової бібліотеки. Він любив поезію. Іноді поміж вирішення робочих питань на кафедрі раптово міг перейти до цитування віршів. Ці несподівані переходи залишилися в пам’яті надовго.
На кафедрі знали: якщо хочеш потішити Михайла Васильовича – принеси хризантеми. Осінні, трохи терпкі на запах, ніби з відтінком меланхолії. Вони стояли в його кабінеті до пізньої осені, нагадуючи про красу в простому та вміння знаходити гармонію там, де інші бачать лише буденність. Він був вимогливим. Але ця вимогливість не лякала – вона виховувала. Бо отримати «відмінно» у Михайла Васильовича – означало нести відповідальність перед знанням».
к.ю.н., доц., ас. кафедри теорії права та прав людини О. П. Донченко
Багаторічний заступник декана юридичного факультету (1993-2008), завідувач кафедри теорії та історії держави і права (2008-2017), професор кафедри філософії та теорії права та кафедри людських прав (2017-2022) Михайло Никифорак завдяки своїй професійності, принциповості, мудрості та відданості справі – завжди залишатиметься у серцях та пам’яті кожного з нас, кого він навчав, з якими працював та з ким товаришував.
Основними напрямками наукового пошуку Михайла Васильовича були також питання методології юридичної науки та проблеми правничої освіти. Автор понад 100 наукових публікацій, член Міжнародної асоціації істориків права, багаторазовий офіційний опонент на захистах докторських та кандидатських дисертацій, член спеціалізованих вчених рад та науковий керівник і наставник, Михайло Васильович Никифорак – достойний приклад для молодого покоління студентів-правників нашої Alma mater.
Захід відбувся у теплій атмосфері наукової пам’яті та вдячності, як вияв поваги до особистості, чий інтелект, праця та людяність стали прикладом для багатьох поколінь правників.
Олександр Максимюк
к.ю.н., доцент кафедри теорії права та прав людини
Тетяна Грекул-Ковалик
к.ю.н., доцентка, асистентка кафедри теорії права та прав людини
Іван Торончук
к.ю.н., доцент кафедри Міжнародного права та порівняльного правознавства