21 листопада Україна відзначає День гідності та свободи. В цей день ми вшановуємо пам’ять про людей, які під час Революції Гідності та Помаранчевої революції стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини й громадянина. Ці історичні події не тільки остаточно визначили європейський вибір України, а і стали суттєвим поштовхом до формування соціально-психологічних передумов створення громадянського суспільства в результаті чого більшість українців відчули себе громадянами, а не підданими держави.
Світовий політичний розвиток доводить, що кожна країна на шляху до розвитку громадянського суспільства обирає свій історичний шлях: в одних випадках це спокійний природний розвиток приватновласницьких відносин, а у інших випадках, навпаки, формування громадянського суспільства відбувалося у ході соціальних революцій які стали поштовхом для формування нових суспільних зв’язків і відносин особи і держави. Але у будь-якому випадку передумовою формування громадянського суспільства стало досягнення певного стану свідомості членів спільноти, який спонукав їх до пошуку нових методів та вимірів побудови соціальних зв’язків та нове усвідомлення сутності публічної влади взагалі, і держави, зокрема.
Розпад СРСР та створення незалежної України, яка формально проголосила рух у напряму створення правової демократичної держави, хоча і були закономірними процесами, проте, для значної частини її населення ці події стали несподіванкою, і, відповідно, виявилась психологічно не готова до нових ідей та принципів демократичної держави. Значна частина громадян, які психологічно та економічно належали до патерналістської держави, опинилась в розпачі кинутої напризволяще дитини, яка вороже ставиться до необхідності самостійно нести відповідальність за своє життя. Як наслідок – недостатній рівень політичної та правової активності значної частини населення, що сподівається на абстрактну «допомогу держави». В суспільній свідомості продовжував домінувати «патерналістський» погляд на відносини особи і держави і, відповідно, на суть громадянського суспільства. Держава розумілася як вертикально-інтегрована управлінська система, де громадяни та їх об’єднання (до яких і зводилось поняття «громадянського суспільства») виступають лише як об’єкти державного управління. В такій державі або взагалі не має (було?) місця для громадянського суспільства, або його інституції обмежені і повністю підконтрольні державі (партії, громадські об’єднання).
Революція гідності, (а перед тим Помаранчева революція) стали тими етапами революції свідомості громадян України, яка позначила відхід від психологічного сприйняття патерналістських стереотипів взаємовідносин особи і держави, які були однією із основних перешкод побудови громадянського суспільства до …. Демократична соціальна держава є (стала) вже не суб’єктом управління громадянським суспільством, а його невід’ємним елементом – найвищою формою його організації, гарантом дотримання та належного захисту прав людини. Загальним критерієм, який об’єднує державу та інші елементи системи громадянського суспільства постають спільні цінності (вони ж і спільні риси) демократичної соціальної держави і громадянського суспільства: визнання ідеї верховенства права; послідовний захист прав і свобод людини і громадянина; визнання демократичних і гуманістичних цінностей; визнання невід’ємних індивідуальних прав людини та ін.
Російсько-українська війна стала не тільки черговим випробуванням для громадянського суспільства, а і наступним етапом його розвитку. Практика побудови нових методів та вимірів соціальних зв’язків між громадянами, їх спільнотами та державою, яка виникла внаслідок Революції гідності, стала ключовим чинником героїчного спротиву, а в майбутньому – перемоги українського народу. Саме інституції громадянського суспільства відіграють важливу роль під час війни: від допомоги біженцям та армії, до надання правових консультацій та участі у написанні законів. Як під час війни, так і після її закінчення, на громадянське суспільство буде покладена ще одна важлива функція – сприяння системним реформам та відновленню держави, що наближатиме євроінтеграцію України та забезпечить сталість всіх важливих інститутів правової демократичної держави.
Наталія Федорук
доцент кафедри публічного права
