У сучасному світі, де цифрові технології стрімко розвиваються і змінюють звичні підходи до багатьох аспектів нашого життя, важливість регулювання віртуальних активів набуває особливого значення. Україна, як країна, що активно інтегрується у світову цифрову економіку, стикається з рядом викликів та проблем, пов’язаних з регулюванням віртуальних активів, зокрема криптовалют і технологій блокчейн.
Впровадження та розвиток віртуальних активів у світовій економіці демонструє значний потенціал, який може бути реалізований і в Україні. Втім, для цього необхідно створити чіткі, збалансовані і ефективні механізми регулювання, що враховують як міжнародний досвід, так і специфіку українського ринку.
17 лютого 2022 року, Верховна Рада України ухвалила закон “Про віртуальні активи”. Однак, цей закон не набрав чинності через відсутність затвердження відповідних змін у податковому законодавстві та створення Державного реєстру постачальників послуг, пов’язаних з віртуальними активами.
Закон містить декілька невизначеностей та суперечностей, зокрема у визначенні “віртуальний актив”. Це поняття було вперше введено у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”, де віртуальний актив визначається як “цифрове вираження вартості, яке можна торгувати або переказувати в цифровому форматі і яке може використовуватись для платіжних або інвестиційних цілей”. Однак, згідно з новим Законом “Про віртуальні активи”, віртуальні активи визначаються як нематеріальне благо, що є об’єктом цивільних прав, має вартість і виражене у вигляді сукупності даних в електронній формі. Згідно з системним аналізом, такі активи на території України не вважаються засобом платежу і не можуть бути об’єктом обміну на майно, роботи або послуги.
Однією з можливостей вирішення проблем, що виникають у цьому Законі, є імплементація іноземного законодавства, зокрема Регуляції (ЄС) 2023/1114, відомої як Markets in Crypto-Assets (MiCA). Ця регуляція вводить визначення “криптоактив” і класифікує криптоактиви на токени електронних грошей, токени з прив’язкою до активу та інші криптоактиви, які не відповідають визначенням EMTs та ARTs. Вона також встановлює правила для оприлюднення конфіденційної інформації, обмеження щодо торгівлі на основі інсайдерської інформації, заборону на неправомірне розголошення інсайдерських даних та маніпулятивні дії на ринку криптоактивів, і вводить стандарти та обов’язки для тих, хто надає послуги у цій сфері.
Закон України “Про віртуальні активи” відрізняється від MiCA, оскільки не регулює токени, прив’язані до валюти або активу, зберігання та адміністрування віртуальних активів від імені третіх осіб, функціонування торговельного майданчика для віртуальних активів, обмін віртуальних активів на грошові кошти, обмін віртуальних активів на інші віртуальні активи, виконання замовлень на віртуальні активи від імені третіх осіб, розміщення віртуальних активів, надання послуг з переказу віртуальних активів від імені третіх осіб, отримання та передача замовлень на віртуальні активи від імені третіх осіб, надання консультацій щодо віртуальних активів та діяльність з управління портфелем віртуальних активів.
Національний інститут стратегічних досліджень, розглядаючи Закон України “Про віртуальні активи” у контексті намірів України стати членом Європейського Союзу, вказав на декілька ключових питань, які слід вирішити для нормалізації обігу віртуальних активів в країні. Основна проблема – класифікація та аналіз криптоактивів відповідно до міжнародних та європейських стандартів, враховуючи їх ключові особливості та економічну мету. Детальний аналіз різних типів віртуальних активів потрібен для ефективного регулювання з урахуванням їх особливостей та асоційованих ризиків. На підставі цього аналізу слід встановити вимоги для тих сегментів ринку віртуальних активів, які зараз не регулюються національним законодавством. Згідно з міжнародною практикою, основні категорії віртуальних активів включають активи цінних паперів, платіжні активи та корисні активи для доступу до програм або послуг.
Потребує уваги також імплементація рекомендацій FATF, які в свою чергу прямо вказують на те, що постачальники віртуальних активів зобов’язані виконувати вимоги AML (Директива (ЄС) 2015/849, відома як Anti-Money Laundering Directive 5) та проходити ліцензування для роботи в конкретній юрисдикції. Ті країни, які не дотримуються цих правил, потрапляють у “сірий” або “чорний” список.
Імплементація рекомендацій FATF та адаптація до стандартів, закладених у регуляції Markets in Crypto-Assets (MiCA) ЄС, може стати ключем до створення більш ефективної та збалансованої системи регулювання. Це не тільки поліпшить міжнародний імідж України, але й створить сприятливі умови для розвитку цифрової економіки та захисту інвесторів.
На фінальній ноті, Україна повинна не тільки брати до уваги міжнародний досвід, але й розробляти унікальні рішення, які відповідають специфіці внутрішнього ринку. Враховуючи динамічну природу віртуальних активів, необхідно постійно оновлювати та вдосконалювати регулятивні рамки, аби вони відповідали поточним тенденціям та викликам. Це забезпечить не лише економічний розвиток, але й захистить інтереси українських громадян та інвесторів у цій швидкозмінній сфері.
аспірант кафедри публічного права Цимбалюк А.І.
