Дезінформація: як розпізнати та боротися

Поява технологій у масовій комунікації створює нові виклики для України та світу в цілому. Найскладніша і незбагненна річ сучасності – це дезінформація. Сучасне інформаційне поле знаходиться під загрозою через шахрайські дії. Запобігти загрозі досить складно, оскільки технології доставки та спотворення інформації постійно змінюються.

Відповідно до Кембриджського словника, дезінформація – це «неправдива інформація, яка поширюється з наміром ввести людей в оману». Представники ООН, ОБСЄ та інших організацій підкреслили у Спільній декларації, що дезінформація насамперед спрямована на те, щоб спотворити чи надати свідомо неправдиву, провокаційну інформацію, поширити її як правдиву з метою введення в оману громадськості, політичних опонентів, конкурентів. У доповіді від 13 квітня 2021 року Спеціальний доповідач ООН із заохочення та захисту свободи думок і їх вільного вираження резюмував, що дезінформація – це «неправдива інформація, навмисно поширена з метою завдати серйозної соціальної шкоди». Дезінформація спрямована на надання економічної вигоди розповсюджувачу, як зазначено в Кодексі практики ЄС щодо протидії дезінформації.

Тож ключовою ознакою дезінформації, яка відрізняє це явище від звичайної недостовірної інформації, є умисел на її створення.

Тобто дезінформація – це неправдива, оманлива, маніпулятивна інформація, створена навмисне заради економічних, політичних або інших вигод.

В Україні немає законодавчого визначення дезінформації. Незважаючи на те, що Закон України «Про інформацію» визначає достовірність і цілісність інформації як один із принципів інформаційних відносин, про цей обов’язок також йдеться в Законах України «Про друковані засоби масової інформації (пресу)» та «Про телебачення і радіомовлення».

Журналісти та творчі працівники надають об’єктивну та достовірну інформацію та перевіряють її, а регулювання дезінформації як явища відсутнє.

Закон України «Про інформацію» передбачає відповідальність за зловживання правом на інформацію: коли інформація може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Вперше в Україні інформаційна безпека є одним із пріоритетних напрямків застосування штучного інтелекту. Передбачається, що штучний інтелект допоможе ідентифікувати потенційно небезпечну інформацію та проаналізувати відомості про авторство та джерела походження.

Також рішенням Ради національної безпеки і оборони України, яке набуло чинності Указом Президента України, у 2021 р. був створений Центр з протидії дезінформації (GPA) в якості робочого органу РНБО.

Центр GPA забезпечує здійснення заходів щодо протидії поточним і прогнозованим загрозам національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері, займається забезпеченням інформаційної безпеки України, виявляє та протидіє дезінформації, сприяє ефективній протидії пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і кампаніям, запобігає спробам маніпулювання громадською думкою.

У своїй діяльності висвітлює тенденції з інформування стану військової справи, оборонно-промислового комплексу, боротьби зі злочинністю та корупцією, зовнішньої та внутрішньої політики, економіки, об’єктів критичної інфраструктури, екології, охорони здоров’я, соціальної сфери, формування суспільної свідомості, науково-технологічного напряму тощо. Основна увага зосереджена на протидії поширенню неправдивої інформації та боротьбі з інформаційним тероризмом.

Рекомендації щодо боротьби з дезінформацією

У 2023 році найпопулярнішим джерелом інформації в Україні є Інтернет. Згідно з опитуванням, 62% учасників отримують інформацію з соціальних мереж і 48% з новинних сайтів. Дезінформація може легко поширюватися в соціальних мережах через відсутність редакційного контролю, свободу публікацій для будь-якого користувача та можливість швидко створювати та поширювати інформацію безкоштовно. Користувачі Інтернету можуть легко поширювати вірусний вміст, що призводить до широкого поширення на багатьох сайтах. Отже, сьогодні соціальні мережі набрали величезної популярності, адже там кожен може створювати контент.

В інтернеті, переповненому інформацією, стає вкрай важливо розрізняти джерела, що заслуговують на довіру, і ті, що вводять в оману.

Як виявити дезінформацію в інтернеті:

1) Перевірка джерела інформації – шукайте авторитетні інформаційні агентства, експертів, яким можна довіряти, або офіційні ресурси, які надають точну та фактичну інформацію. Переконавшись, що джерело заслуговує на довіру, можна бути більш впевненим у достовірності отриманої інформації.

2) Перевірка на послідовність і підтвердження інформації – дезінформація, як правило, містить невідповідності, розбіжності або суперечливі деталі. Якщо інформація здається підозрілою, бажано знайти додаткові джерела, які підтвердять її достовірність.

3) Перевірка фактів і оцінка доказів дезінформації часто бракує підтверджуючих доказів, вона спирається на епізодичні розповіді або вибірково подає інформацію, що підтримує певний наратив. Критично оцінюючи докази і покладаючись на фактичні джерела, можна ефективно відрізнити дезінформацію від точної і достовірної інформації.

4) Повідомляйте та протидійте дезінформації на платформі, де вона поширюється. Facebook, Google і Twitter мають власні системи, що дозволяють читачам повідомляти про неправдиву інформацію. Важливо повідомляти й розвінчувати дезінформацію на платформі (платформах), де її спочатку поширили. Так можна краще охопити аудиторію, яку дезінформували.

5) Обов’язково читайте далі заголовка перед тим як розповсюдити новину. Подумайте, чи історія звучить нереалістично або занадто добре, щоб бути правдою. Правдива історія містить багато фактів, переданих цитатами експертів, офіційною статистикою або даними опитувань. Вона також може містити свідчення очевидців.

6) Визначте, чи це жарт. Сатиричні сайти часто роблять вірусні історії заради розваги.

Сьогодні важливо усвідомлювати, що дезінформація залишається одним із важливих викликів, який постає перед державами, громадянським суспільством та населенням країн (як менш розвинених, так і високорозвинених), дезінформація чинить негативний вплив на свідомість людини, вона відображається на суспільній думці, виборах, безпеці держави і людей, здоров’ї та житті, кар’єрі тощо.

Підсумовуючи, можна зазначити, що в цифрову епоху дезінформація вийшла на «новий рівень» та безумовно стала одним із головних викликів як для окремих держав, так і для усього міжнародного співтовариства. А тому розроблення правових механізмів протидії даному явищу стало як ніколи нагальним.