Членство в ЄС: процедура прийняття

Стати членом ЄС – це складна процедура, яка не відбувається одразу. Будь-яка країна, яка задовольняє умови для членства, може подати заявку. Країна, яка бажає приєднатися до ЄС, подає заявку на членство до Ради, яка просить Комісію оцінити здатність заявника відповідати Копенгагенським критеріям.

Першим кроком є виконання країною ключових критеріїв для вступу. Вони були в основному визначені на Європейській Раді в Копенгагені в 1993 році і тому називаються «Копенгагенськими критеріями»:

• Політичні критерії: стабільні інститути, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та повагу та захист меншин;
• Економічні критерії: діюча ринкова економіка та здатність справлятися з конкуренцією та ринковими перетвореннями в ЄС;
• Критерії acquis ЄС: здатність брати на себе та ефективно виконувати зобов’язання членства, включаючи дотримання цілей політичного, економічного та валютного союзу.

Крім того обговорюються інші питання: фінансові домовленості – наприклад, скільки новий член, ймовірно, заплатить і отримає з бюджету ЄС (у формі переказів); перехідні домовленості – іноді певні правила вводяться поступово, щоб дати новому учаснику або існуючим учасникам час адаптуватися. На основі висновку Комісії Рада приймає рішення про мандат на переговори.

Під час переговорів Комісія стежить за прогресом кандидата у застосуванні законодавства ЄС та виконанні інших своїх зобов’язань, включаючи будь-які контрольні вимоги, дає кандидату додаткові вказівки, оскільки він бере на себе обов’язки членства, а також гарантує поточним членам, що кандидат відповідає умовам для приєднання.

Країни-кандидати – це країни перебувають у процесі інтеграції законодавства ЄС у національне законодавство. Коли країна-кандидат достатньою мірою відповідає політичним критеріям, Комісія рекомендує розпочати переговори про вступ. Переговори можуть початися лише тоді, коли всі уряди ЄС погодяться як на нього, так і на рамки переговорів одноголосно. Структура переговорів встановлюється для кожного кандидата. Проекти каркасів розділені на три частини: 1) принципи, що регулюють переговори про вступ, 2) суть переговорів і 3) порядок переговорів.

Європейська Комісія, за рішенням Ради, складає проект переговорів. Після того, як країни-члени приймуть рамки переговорів, склад, який головує в Раді Європейського Союзу, представить узгоджену Загальну позицію ЄС на першій міжурядовій конференції з кожною країною, що ознаменує офіційний початок переговорів про вступ. На цьому етапі рамки переговорів будуть оприлюднені.

Неможливо передбачити, скільки триватиме процес. Швидкість переговорів залежить від швидкості реформ і узгодження з законодавством ЄС у кожній країні. Тривалість переговорів може бути різною – початок переговорів одночасно з іншою країною не гарантує завершення в той самий час.

Увесь переговорний процес завершується лише після закриття всіх 33 розділів переговорів, що охоплюють усі acquis ЄС, згруповані в 6 тематичних кластерів. Згідно з переглянутою методологією, жоден розділ не буде закрито, доки не буде досягнуто проміжних контрольних показників у розділах про верховенство права (23 – судова система та основні права – і 24 – правосуддя, свобода та безпека).

Щороку Комісія ухвалює свій «Пакет із розширення», який аналізує ситуацію в країнах розширення та звіти окремих країн. У звітах Раді ЄС та парламенту Комісія представляє свою детальну оцінку поточного стану в кожній країні-кандидаті та потенційному кандидаті, чого було досягнуто за останній рік, а також визначає керівні принципи щодо пріоритетів реформ. На основі цих оцінок Рада приймає рішення про наступні кроки для просування вперед у переговорах.

ЄС допомагає країнам, які бажають стати членами, політичною, фінансовою та технічною підтримкою. Це полегшує їм досягнення прогресу у виконанні усталених вимог членства, зокрема впровадження далекосяжних реформ і узгодження з правом ЄС. Європейський Союз надає країнам фінансову підтримку через Інструмент передвступної допомоги.

Комісія та держави-члени також підтримують органи державного управління країн розширення, надаючи технічну допомогу для узгодження, застосування та забезпечення дотримання законодавства ЄС, а також сприяють обміну передовим досвідом ЄС. Це робиться, зокрема, через семінари TAIEX/Twinning, місії експертів та навчальні візити.

Після того, як Рада ухвалить рішення про прийняття заявника до ЄС на основі позитивного останнього звіту Комісії про прогрес, країна-кандидат і представники всіх існуючих країн ЄС повинні підписати та ратифікувати договір про приєднання. Це документ, який закріплює членство країни в ЄС. Він містить детальні положення та умови членства, усі перехідні домовленості та кінцеві терміни, а також деталі фінансових домовленостей та будь-які захисні положення.

Після підписання договору країна-кандидат стає країною, що приєднується. Це означає, що вона, як очікується, стане повноправним членом ЄС у дату, зазначену в договорі, за умови, що договір було ратифіковано.

Тим часом країна-кандидат користується спеціальними механізмами, такими як можливість коментувати проекти пропозицій ЄС, повідомлення, рекомендації чи ініціативи, а також «статус активного спостерігача» в органах і агентствах ЄС (має право висловлюватись, але не голосувати).

28 лютого 2022 року Україна направила заявку на членство в ЄС. 17 червня 2022 року Європейська комісія представила свої висновки щодо заявки на членство в ЄС, поданої Україною, Грузією та Республікою Молдова. На підставі висновку Комісії щодо заявки країни на членство в ЄС, 23 червня 2022 року за одностайною згодою лідерів усіх 27 держав-членів ЄС Україна отримала європейську перспективу та отримала статус кандидата. Статус кандидата було надано за умови, що Україна зробить деякі ключові кроки. Комісія відстежуватиме їхній прогрес у виконанні цих кроків і звітуватиме про них у рамках свого регулярного пакету заходів щодо розширення. Одночасно із рекомендацією затвердження статусу кандидата Брюссель висунув на адресу Києва вимоги щодо проведення реформ, надавши список із семи пунктів: реформа Конституційного суду; продовження судової реформи; антикорупція, включно з призначенням керівника САП; боротьба з відмиванням коштів; втілення антиолігархічного закону; узгодження аудіовізуального законодавства з європейським; зміна законодавства про нацменшини. Ці вимоги необхідно виконати для того, щоб Україна зберегла статус кандидата, адже надання статусу кандидата в червні 2022 року не є остаточним, і ЄС може скасувати його у разі, якщо офіційний Київ ігноруватиме порядок денний реформ. Переговори ще не розпочалися. Умовою для їх початку є виконання усіх семи умов, визначених Європейською комісією. Україна заявила, що прагне розпочати переговори до кінця 2023 року.