Буковина в контексті європейських правничих традицій Австро-Угорщини: до історії святкування Дня юриста

У сучасній українській історико-правовій літературі недостатньо досліджено проблематику формування та розвитку європейської культурно-правничої ідентичності українського народу. Такий стан зумовлений тим, що російська імперська влада та радянський режим систематично замовчували відповідні питання, прагнули нав’язати українському суспільству бачення власної історії крізь призму чужих політичних наративів і відвернути його від європейських ціннісних джерел.

Здобуття незалежності України не повністю вирішило цю проблему: дослідження європейської культурно-правничої ідентичності залишалося обмеженим, а історичний дискурс перебував під впливом російського наративу як домінуючого. Така ситуація створила сприятливі умови для того, щоб, починаючи з 2014 р., російський агресор застосовував політичну та військову риторику, спрямовану на заперечення української історичної ідентичності та її європейських витоків.

У цьому контексті особливу значущість набуває дослідження історико-правових традицій із європейським корінням, які сприяли інтеграції українських земель у європейську правничу спільноту. Аналіз цих традицій дозволяє спростувати міфи про відсутність європейських правничих підвалин у процесі формування української державності та окреслити механізми становлення відповідної правничої культури на українських теренах.

Одним із прикладів європейської правничої традиції на українських землях стало запровадження відзначення Дня юриста в Австро-Угорській імперії, яке відіграло значну роль не лише для імперської правничої спільноти загалом, але й для регіонів, що входили до складу імперії, зокрема для Буковини. Участь буковинських юристів у відповідних конференціях дозволяла формувати локальні правничі традиції, впливати на загальноавстрійську правничу політику та створювала умови для взаємовпливу між різними регіонами імперії.

Таким чином, дослідження історико-правових аспектів святкування Дня юриста в Австро-Угорській імперії дає змогу не лише відтворити професійні традиції минулого, а й окреслити контекст європейської правничої ідентичності українських земель, що надзвичайно важливе для сучасного розуміння історії правничої культури Буковини.

День юриста як професійне свято та науково-практичний форум має глибоке історичне коріння у правничих традиціях Центральної Європи. Його витоки сягають середини XIX ст., коли в німецькомовних країнах почали формуватися перші професійні об’єднання юристів, спрямовані на осмислення правових реформ і удосконалення законодавства.

Перший Німецький день юриста відзначено 28–30 серпня 1860 р. в Берліні. Відтоді подібні конференції проводилися майже щороку або раз на два роки, збираючи провідних теоретиків і практиків права з усіх земель німецького культурного простору, включно з Австро-Угорщиною. Ці форуми стали важливим майданчиком для обговорення актуальних правових реформ, обміну науковим досвідом та формування спільних правових підходів у рамках германської правничої школи.

Ініціатором створення форуму юристів був К. Гірземенцель, який з 1859 р. видавав спеціалізоване видання «Juristentag-Blätter», метою якого було створення професійного майданчика для обговорення актуальних правових проблем та забезпечення взаємодії наукової спільноти із законодавчим процесом.

Основними завданнями з’їздів були:

• обговорення політико-правових питань;
• залучення фахівців до процесу правотворчості;
• формування єдності правових принципів у німецькій правничій школі.

Як зазначав один із засновників – професор Йоганн К. Блунчлі: «Право не може існувати без спільного правового розуміння, що народжується з діалогу вчених і практиків».

Австрійські юристи з перших років долучалися до відзначення Дня юриста як спільного свята разом із німецькими колегами. Це пояснювалося не лише спільністю правових традицій, але й належністю до спільного наукового простору германської правничої школи.

Між 1860 і 1918 роками чотири із тридцяти двох таких з’їздів відбулися на території Австрії:

• 1862 р. – Відень (3-й Німецький день юриста);
• 1876 р. – Зальцбург (13-й);
• 1904 р. – Інсбрук (27-й);
• 1912 р. – Відень (31-й).

Саме Віденський з’їзд 1862 р., за словами професора Г. Бруннера, «завдяки своєму блискучому антуражу в столиці цісарсько-королівської монархії здобув легендарну славу». Проведення 3-го Німецького дня юриста у Відні 25–27 серпня 1862 р. стало першим випадком, коли подібний захід відбувся за межами німецьких земель і символізувало входження Австрії в загальноєвропейський правничий дискурс.

Австрійський міністр юстиції д-р Ф. Кляйн відзначав: «День юриста – це не законодавство, не спільнота, не всеосяжне ціле, але серед засобів, які дозволяють з’ясувати, чи нові правові ідеї мають придатність до загальної чинності, він є одним із найперевіреніших».

Таким чином, Віденський з’їзд заклав підвалини традиції святкування професійного Дня юриста в Австро-Угорській імперії, який поєднував наукові доповіді, дискусії та символічне вшанування правничої професії.

Відзначення Дня юриста в Австро-Угорській та Німецькій імперіях було започатковано в останній декаді серпня – до 1878 р., а починаючи з 1880 р. традиційно проводилося у першій половині вересня.

З відкриттям Чернівецького університету з юридичним факультетом у 1875 р. буковинські юристи отримали можливість безпосередньо впливати на формування загальноавстрійської правничої політики, беручи участь у конференціях, приурочених до Дня юриста. Починаючи з XIII конференції, присвяченої цьому професійному святу (28–30 серпня 1876 р.), науковці та практики з Буковини активно долучалися (особисто або через уповноважених представників) до формування та розвитку традицій германської правничої школи.

Про вагомість наукових конгресів, присвячених Дню юриста в Австро-Угорській імперії та Німеччині, а також про їхній вплив на становлення правничої культури неодноразово згадували редактори першого фахового правничого часопису на Буковині – «Австрійської судової газети («Österreichische Richter-Zeitung»)», що почала виходити друком 1 січня 1904 р.

У вересневому, дев’ятому номері цього видання за 1904 р. було опубліковано матеріал, присвячений відзначенню XXVII Дня юриста, що відбулося в місті Інсбрук (Австро-Угорщина). У публікації підкреслювалася важливість і значення цієї події для правничих спільнот Австро-Угорської та Німецької імперій. До урочистостей традиційно долучалися представники вищих органів влади обох держав, більшість із яких мали юридичну освіту.

Зокрема, у вересневому номері за 1904 р., у рубриці, присвяченій XXVII Дню юриста, окрім основного матеріалу було вміщено коротку замітку про захід:

«До 27-го Німецького дня юриста.

Одна з найпрекрасніших столиць земель – оточений горами Інсбрук, перлина Тіролю – має честь і радість приймати у своїх стінах представників німецького та австрійського правознавства, серед яких – багато справжніх титанів духу. Благородна мета всіх цих поважних мужчин полягає у сприянні розвитку науки й правосуддя шляхом жвавого обміну думками та формулювання пропозицій щодо вдосконалення наших законів і правових інституцій. Після ґрунтовної підготовки та уточнення тем для обговорення ці мужчини прагнуть живого спілкування зі своїми колегами за фахом. Практики (судді, адвокати, нотаріуси) представники науки зустрічаються разом: перші приносять із собою багатий досвід, набутий у вирі життя, другі – глибокі теоретичні знання. І ми можемо сподіватися, що з цієї спільної праці визріють цінні плоди. Результати спільної розумової діяльності мають на меті послужити не лише самим юристам: ця праця присвячена народові, народам обох тісно пов’язаних дружбою держав.

На учасників дня юриста чекає, однак, і ще одна особлива, щира нагорода для серця: зустріч із багатьма дорогими друзями минулого, знайомство з тими представниками нашої духовної еліти, яких ми цінуємо й шануємо за їхні наукові та літературні праці. Буде зав’язано чимало нових вузлів дружби, що прикрасять усе подальше життя. Австрійські судді радіють нагоді зміцнити взаємні зв’язки, налагодити контакт із представниками інших юридичних професій, а понад усе – особисто поспілкуватися з німецькими колегами, спілкування з якими, надихне й збагатить ідею необхідності всебічного захисту інтересів професійного стану. Тож виголошуємо всім присутнім, а насамперед нашим високо шанованим німецьким гостям на австрійській землі, щире «Прозіт!» – на добру справу та плідну працю. Редакція».

Про XXVIII святкування Дня юриста, що відбулося 10–12 вересня 1906 р., редактори «Австрійської судової газети», зважаючи на актуальність порушених під час конференції питань, розмістили поряд із заміткою про її відкриття ще цілу серію публікацій у кількох наступних номерах, присвячених перебігу цього заходу.

«До 28-го Німецького дня юриста.

Засідання 28-го Німецького дня юриста в Кілі розпочалися 10 вересня 1906 р. о 10-й годині ранку в актовій залі університету. У зв’язку з відсутністю двох перших голів, його відкрив третій голова – професор доктор Еннеккерус. Він привітав учасників і запропонував обрати головою з’їзду радника Імперського суду доктора Ольсгаузена, який після обрання прийняв головування. Зібрання постановило надіслати телеграми німецькому імператору та імператору Австрії. Текст телеграми імператору Францу Йосифу звучав так: «28-й Німецький день юриста, що зібрався в місті Кіль, із вдячною пам’яттю про чудовий перебіг попереднього з’їзду, який відбувся на землях Вашої Імператорської Величності, просить Вашу Імператорську й Королівську Апостольську Величність, як могутнього й мудрого володаря та покровителя права, ласкаво прийняти з півночі Німецької імперії своє найпокірніше вітання й шану». Відповідь імператора Франца Йосифа була такою: «Його Імператорська й Королівська Апостольська Величність найласкавіше дякує за вшанування з боку дня юриста та бажає його нарадам і цього разу щедрих успіхів для правової науки та правосуддя». Об 11-й годині ранку перше пленарне засідання завершилося після утворення чотирьох секцій, у яких мали обговорюватися тринадцять тем. Секція з кримінального права (третій відділ) розпочала свою роботу під головуванням професора Каля…».

Отже, Дні юриста відіграли важливу роль у розвитку німецького та австрійського права. Саме на цих форумах обговорювалися ключові принципи, які згодом стали основою національних правових систем.

Участь австрійських учених і практиків судової системи сприяла виробленню єдиних правових підходів у межах Австро-Угорської монархії.

Окрім законодавчих ініціатив, Дні юриста виконували також важливу просвітницьку функцію: сприяли формуванню професійної ідентичності юристів та піднесенню авторитету правничої професії в суспільстві.

Австрійський досвід засвідчив, що День юриста може бути не лише професійним святом, а й ефективним інструментом правової інтеграції, наукової комунікації та консолідації юридичної спільноти. Саме ці традиції згодом стали основою для формування аналогічних професійних відзначень у країнах Центральної та Східної Європи.