11 лютого у всьому світі відзначається Міжнародний день жінок та дівчат в науці (International Day of Women and Girls in Science). На адресу науковиць – аспіранток, доценток, професорок та академкинь, лунають привітання, щирі побажання і це приємно, оскільки це означає визнання жінки, її здобутків та в цілому її вкладу в розвиток науки, яка тривалий час вважалась виключно сферою чоловічих інтересів і пошуків.
Запровадження цього свята було ініційовано ООН. 20 грудня 2013 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію «Наука, техніка та інновації в цілях розвитку», в якій проголосила рівний доступ жінок і дівчат будь-якого віку до досягнень і розвитку науки, техніки і інновацій як запоруку забезпечення ґендерної рівноправності в цій сфері. А вже 22 грудня 2015 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію A/RES/70/212, якою встановила 11 лютого як Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Понад 60 країн приєднались до ініціативи і проводять спеціальні заходи, присвячені цьому дню, направлені на подолання гендерних стереотипів та нерівності в науці щодо жінок.
І одразу виникають питання: чи справді є проблеми із участю жінки на рівних із чоловіками в науці і чи забезпечується гендерна рівність в нас, в Україні? І взагалі, може жінка бути у науці і комфортно при цьому себе почувати?
Згадуючи портрети видатних вчених у шкільних кабінетах та університетських аудиторіях, розумієш, що серед них практично всі чоловіки. Тому справедливою є думка, яка побутує серед дослідників гендерних питань, історія жінок-науковиць – це не просто історія їхніх досягнень, а це фактично наочна ілюстрація спротиву і боротьби, історія, яка існує «незважаючи на».
В цьому аспекті варто виокремити ті головні ідеї та думки, які протягом тривалого часу навіювались в соціумі і заважали жінці бути активною в науковій діяльності, і які, як видається, потрібно викорінювати із людської свідомості.
Найперша – це те, що наука виключно чоловіча справа. Представниці слабкої статі мають виконувати іншу роль, яка несумісна із наукою. Жінка – берегиня, жінка – мати, жінка – дружина. Домашній побут, турбота про близьких та влаштування в цілому родинного затишку – ось нібито головні пріоритети в житті кожної жінки. Така модель нав’язувалась людству століттями. Відтак тривалий час жінки не мали права на освіту, не володіли політичними правами, більше того – мали суттєві обмеження в реалізації своїх майнових прав! Наука для жінок фактично була недосяжною, під зачиненими дверима. Хоча заради справедливості потрібно зазначити, що були і виключення. До прикладу в історії відома грецька математикиня, астрономиня та філософікиня Гіпатія Олександрійська (370-415 рр.), яка отримала свої знання від свого батька – філософа та математика Геона, і була однією з найвидатніших вчених свого часу. Гіпатія займалась обчисленням астрономічних таблиць, зробила величезний внесок у створення астролябії (одного з найстаріших астрономічних інструментів, приладу для вимірювання координат небесних тіл), написала коментарі до творів Аполлонія (щодо конічних перетинів) і Діофанта (з арифметики). Також непересічному розуму Гіпатії приписують винайдення (удосконалення) приладу для отримання дистильованої води і для вимірювання її густини. Загалом вона користувалась в Стародавньому світі беззаперечним авторитетом та повагою, брала активну участь в громадському житті міста, читала лекції в Олександрійській школі. Але то були виключення із загального правила і які часто не сприймались і не вітались.
Друга думка, яка, до речі побутує і сьогодні, і яка заважає жінці впевнено рухатися на науковій ниві, жінка менш компетентна як вчений. Скептики доволі гостро формулюють запитання: чи здатна жінка бути справжнім науковцем? До середини ХІХ століття переважала помилкова гіпотеза про біологічні та психологічні «особливості» жінок, які нібито заважають їм займатися наукою.
Чи притаманні жінці гострий розум, логічне мислення, цілеспрямованість, наполегливість і націленість на конкретний результат? Однозначно, так. Більше того, жінки нічим не поступаються чоловікам. Зокрема, ті винаходи та відкриття, зроблені жінками в молекулярній біофізиці, хімії, біології, медицині, психології, наноматеріалознавстві та комп’ютерній інженерії це підтверджують і руйнують стереотипи про жіночу логіку і про те, що рушієм прогресу може бути лише чоловік. Зокрема, англійська математикиня Ада Лавлейс (1815-1852) відома створенням опису першої ЕОМ, проект якої був розроблений Чарльзом Беббіджем, і написанням першої програми для неї в 1840-х. Програмою став алгоритм обчислення чисел Бернуллі, саме завдяки йому дівчина вважається першим програмістом в історії.
Слід також згадати найвідомішу жінку-науковицю у галузях фізики і хімії, засновницю науки про радіоактивнність Марію Склодовську-Кюрі (1867-1934). Разом із чоловіком вчена відкрила хімічні елементи радій і полоній. Марія Склодовська-Кюрі стала першою жінкою, що отримала Нобелівську премію, і першим двічі лауреатом цієї нагороди (з фізики – 1903, з хімії – 1911), є єдиним науковцем в історії, відзначеним цією нагородою у двох різних галузях природничих наук.
Усі ми знаємо, що таке ДНК, але мало хто знає, що фактично відкрила ДНК англійська вчена-біофізикиня Розалінд Франклін (1920-1958), яка отримала зображення ДНК завдяки рентгену. Крім цього, вчена зробила внесок у дослідження вугілля, графіту і вірусів, зокрема вірусу поліомієліту.
Надзвичайними математичними здібностями вражала світ відома актриса і одна із найвродливіших жінок Європи Геді Ламар (1914-2000). Геді серйозно займалась біофізикою. До речі, її винахід (у парі з композитором Джорджем Антейлом) виявився необхідним для бездротового зв’язку від докомп’ютерної ери і до сьогодні! У наші дні її винахід використовується у мобільних телефонах, Wi-Fi, GPS. Також вона запатентувала винахід, за допомогою якого можна керувати торпедами на відстані.
Наступна вчена, переможиця Міс США 2017 – Кара Дейдра Маккалоу (1991 р.н.) – ядерна фізикиня, довела, що краса і розум сумісні. Ще студенткою дівчина стала членом Американського хімічного товариства, Health Physics Society і Американського атомного товариства.
Можна навести ще дуже багато прикладів жінок, які зробили вагомий внесок у розвиток науки. Цікаво, що в Україні серед науковців – 46 % жінок. Це досить високий показник. У середньому цей показник у Центральній та Східній Європі становить 40 %, у світі, за даними Інституту статистики ЮНЕСКО, становить 28 %. Українки успішно працюють у різних галузях наук. Найбільше жінок-науковців у галузі суспільних (65,8%), медичних (65,2%), гуманітарних (60,3%) наук. У галузі технічних наук їх всього – 34,1%.
Статистика також засвічує, що останнім часом жінок в науці побільшало. Так, в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича минулого року відбувся круглий стіл, де були представлені результати дослідження гендерної рівності у STEM-підрозділах університету, які проводились в межах польсько-українського проекту «Коли наука – жінка» (за підтримки університету Дофіна (Франція). Цікаво було дізнатися, що в нашому університеті: з 984 викладачів – 532 жінки, що складає 60 %; з 174 докторів наук – 67 жінок, тобто 33 %; з 112 професорів – 39 – жінки – це 35 %; з 51 викладача, які мають державні відзнаки – 12 жінок. І навіть серед деканів є 4 деканки!!! В цілому науковиці зазначали, що загальні показники щодо представлення жінок в науці в досліджуваних STEM-підрозділах університету досить показові, тобто вказують на відсутність проблеми дискримінації щодо жінок. Але знову ж таки, якщо врахувати подвійне навантаження на жінку, коли потрібно поєднувати наукову діяльність із вирішенням побутових домашніх справ – показники високі.
Отож можна з впевненістю стверджувати, що в Україні жінки займають достойне місце в науці. І хоча шлях науковця тернистий, сповнений світлих сподівань та мрій про втілення неможливого, а то і виходу, як говорив І. Франко «поза межі можливого», наука існуватиме завжди і буде приваблювати усіх цікавих, адже людина саме завдяки своєму невсипущому прагненню до пізнання, вічному жеврінню «чистого розуму» залишається людиною. Знання та пізнання збільшують можливості людини у її взаємодії зі світом, збагачують напрями та сфери людської життєдіяльності. І. Кант називав науку організованим знанням, а мудрість – організованим життям. Проте наука є не тільки знання, але й свідомість, тобто вміння користуватися знанням як треба. Роль науки у суспільстві постійно зростає, а її соціальний престиж ставить високі вимоги до знань про науку. Потрібно пам’ятати, що рівень науково-дослідної діяльності у вищій школі, розвиток навичок самостійного творчого мислення є важливим фактором, який визначає інтелектуальний науковий потенціал і висоту духовного зростання країни, компетентність її кадрів, забезпечує можливість та потреби для постійного самостійного оновлення своїх знань і швидку адаптацію надалі до мінливих умов діяльності та розвитку нового в науці. Як чоловіки, так й жінки – це передусім люди, які мають дбати про прогресивний розвиток людства, а тому є однаково цінними в науковій діяльності.
Оксана Волощук
доцент кафедри теорії права та прав людини
