Юридизація принципу поваги прав людини

Активні трансформаційні процеси в Україні за останній період призвели до того, що досить істотно почала приділятись увага нормативній регламентації прав і свобод людини та громадянина, гарантій і механізму їх захисту. Однією із найгостріших проблем, які існують на сьогодні в Україні, є проблема захисту прав людини. Для того щоб забезпечити кожному можливість повною мірою реалізувати свої права, потрібно, перш за все, створити найсприятливіші умови, за яких така реалізація буде можливою. Створення належного підгрунття для реалізації прав і свобод людини можливе лише в демократичній правовій країні.

Принцип поваги прав людини нерозривно пов’язаний із демократією і пануванням права. Проголошення принципу поваги прав людини в якості основи діяльності різноманітних міжнародних організацій говорить про тенденцію підняття панування права на якісно новий рівень, в основі якого лежить принцип поваги прав людини і забезпечуються гарантії його захисту. Зміст цього принципу визначає характер взаємодії міжнародно-правових і внутрішньо-державних норм в сфері співпраці в умовах коли міжнародне право не лише впливає на національне законодавство з питань поваги прав людини, а й встановлює загальноприйняті стандарти, якими повинні керуватися держави, вводить в дію міжнародні засоби захисту прав людини від багатократних посягань, й стає безпосереднім регулятором і гарантом всіх елементів правового статусу особистості.

Принцип поваги прав людини займає одне з головних місць в системі загально-правових принципів і ключовий для формування правової держави. Сутність принципу поваги прав людини полягає у визнанні найвищою цінністю прав і свобод людини та забезпеченні їх державної охорони, а також сприянні їх повній реалізації, неприпустимості порушення прав та свобод як зі сторони держави, так і зі сторони суспільства. Принцип поваги прав людини взаємодіє у сукупності з іншими принципами міжнародного права. Неприпустиме протиставлення принципів міжнародного права один одному. Принцип поваги прав людини займає центральне положення в законодавстві держав. Він являє собою головний та загальний принцип права демократичних держав і має в собі імперативну властивість. Жоден закон не може йому суперечити. Принцип поваги прав людини знаходить своє вагоме місце серед інших принципів міжнародного права, до яких відносять: принцип гуманізму, свободи, рівноправності і рівності, солідарності, демократії, терпимості (толерантності), справедливості та недискримінації.

Принцип поваги прав людини – це важливе ядро загальнолюдської культури, оволодіння яким дає можливість вільно орієнтуватися в оцінці існуючих політичних режимів, у гуманітарній і соціальній діяльності держави, правовій і моральній культурі політичних лідерів, правосвідомості народу. Витоки прав людини беруть свій початок із найдавніших часів людської історії. Історія прав людини – це історія олюднення людей, історія прогресуючого розширення правового визнання людини. У кожний історичний період приймалися різноманітні нормативно-правові акти, які закріплювали права людини, їх захист, повагу до них.

Принцип поваги прав людини є керівним початком правової діяльності, а також є основою конституціоналізму країн не тільки Європейського регіону, а й практично усього світу. Права людини зародились досить давно і, відповідно до їх появи у ХХ ст., почали з’являтися міжнародні та регіональні організації, які проголосили своєю метою дотримання принципу поваги прав людини. З появою міжнародних і регіональних організацій захист прав людини перестав бути питанням суто національним і вийшов на новий рівень розвитку.

Принцип поваги прав людини закріплений у міжнародно-правових актах. Він утвердився як один із головних у міжнародному праві у 1945 р., коли було прийнято Статут ООН. У ньому закріплено обов’язок поважати і захищати права людини. Загальна декларації прав людини 1948 р. та Міжнародні Пакти про права людини 1966 р. продовжили подальшу юридизацію принципу поваги прав людини. Повага до прав людини – це основа свободи і справедливості будь-якої цивілізованої держави. Принцип поваги прав людини – це узгоджене визнання обов’язків щодо дотримання, сприяння та забезпечення гарантій основних прав та свобод людини на всіх рівнях державної влади. Засада поваги прав людини реалізується тільки в умовах демократії, де панує верховенство права.

Утвердженню та реалізації принципу поваги прав людини присвячені також спеціальні акти, які у достатній мірі регламентують окремі, специфічні питання у сфері поваги та захисту прав і свобод людини. До таких відносяться ряд Конвенцій: про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948 р.); про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966 р.); про боротьбу з дискримінацією у сфері освіти (1960 р.); про права дитини (1989 р.); Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984 р.) та ін. Також варто згадати Віденську декларацію, яка прийнята у червні 1993 р. на Всесвітній конференції ООН з прав людини, у ній закріплюється загальний характер прав людини.

На сьогоднішній день, можна з упевненістю констатувати, що принцип поваги прав людини, що виник і утвердився як реакція на загрозу людству, є одним з основоположних принципів сучасного національного права. Законодавче закріплення принципу поваги прав людини говорить про високий рівень відповідності українського законодавства міжнародно-правовим стандартам у сфері прав людини та їх захисту. Незважаючи на те, що більшість норм міжнародного права, в яких закріплений принцип поваги прав людини, трансформовані у вітчизняне законодавство, демократичні перетворення, євроінтеграційні процеси та складні обставини, що відбуваються в українському суспільстві говорять про необхідність продовження та поглиблення цього процесу.