Традиції (не)прямої демократії або як відбуваються президентські вибори в Сполучених Штатах Америки

На початку листопада 2024 року Сполучені Штати Америки уже вкотре завмирають напередодні президентських виборів, які визначать долю федерації на наступні чотири роки. Зважаючи на масштабний вплив США на світову політику та економіку, результати цьогорічних виборів прямо чи опосередковано можуть зачепити інтереси багатьох держав, у тому числі й України. У зв’язку з цим спробуємо з’ясувати, як саме функціонує виборча система США та чому підтримки більшості громадян недостатньо для того, щоб стати президентом Сполучених Штатів.

Виборчий супермарафон.

Для початку варто зазначити, що 5 листопада 2024 року американці обирали не лише президента, а й також віцепрезидента, кандидатура якого завжди прив’язана до кандидатури на посаду глави держави та представляє ту ж політичну партію. Для США це має велике значення, адже від співпраці обох посадових осіб часто залежить нормальне функціонування виконавчої гілки влади федерації. Окрім цього, у разі дострокового припинення повноважень президентом держави, його місце посідає віцепрезидент. Яскравим прикладом можна назвати вступ на посаду Гаррі С. Трумена після смерті Франкліна Д. Рузвельта у квітні 1945 року, хоча фактично відповідна норма з’явилася лише у 1967 році після прийняття 25-ї поправки до Конституції США.

Разом із президентом та віцепрезидентом, 5 листопада американці обирали увесь склад Палати представників і третину Сенату. До Палати представників, яка є нижньою палатою Конгресу (законодавчого органу), входять 435 осіб, які обираються на два роки. При цьому, кількість представників від кожного штату є різною та залежить від кількості населення. Зокрема, Північну і Південну Дакоту, Аляску, Делавер, Вермонт, Вайомінг представляють по одній особі, тоді як Каліфорнію – 53 представники. На відміну від Палати представників, склад Сенату становить 100 осіб (по два сенатори від кожного штату), строк повноважень яких – 6 років. При цьому склад третини Сенату оновлюється кожні два роки. Таким чином, цьогоріч громадяни Сполучених Штатів голосували за президента, віцепрезидента, 435-х представників нижньої палати Конгресу та 33-х сенаторів.

Вимоги до кандидатів.

Щодо вимог до кандидатів у Президенти США, то згідно з Конституцією, ним може бути громадянин Сполучених Штатів, до того ж – громадянин за народженням (на відміну від українського законодавства, яке не обмежене лише такою підставою набуття громадянства кандидата як походження). Особа, яка планує брати участь у президентських виборах повинна досягти 35-річного віку та володіти виборчими правами. Така ж вимога до кандидатів визначена і в Конституції України, що є однією з небагатьох спільних рис між вітчизняною та американською виборчими системами. Окрім цього, кандидат повинен постійно проживати в країні не менше, ніж 14 років (в Україні ценз осілості становить 10 років).

Президент Сполучених Штатів Америки обирається на чотири роки із правом повторного переобрання, проте не може перебувати на посаді більше двох термінів. Цікаво, що в Конституції України використано формулювання “не більше ніж два строки підряд”, тобто американське законодавство в цьому питанні є більш категоричним. Таке обмеження до 1951 року швидше мало характер традиції, аніж правової норми (наприклад, згаданий вище Ф.Д. Рузвельт був обраний на третій та четвертий строки у 1940-му та 1944-му роках відповідно), тоді як нормативного закріплення набуло із прийняттям Двадцять другої поправки до Конституції США.

Праймеріз та кокуси.

Увесь виборчий процес у Сполучених Штатах можна умовно поділити на три етапи: 1) відбір представників від політичних партій; 2) номінація, тобто визначення кандидатів для участі у виборах; 3) власне вибори. Незважаючи на те, що самі вибори проводяться у перший вівторок листопада (крім 1 листопада), виборчий процес є досить тривалим і фактично розпочинається ще на початку року.

Первинний етап передбачає проведення так званих «праймеріз» («primaries») і «кокусів» («сaucus»), які відбуваються в кожному штаті у лютому-березні року президентських виборів. Це свого роду масштабні партійні збори, під час яких виборці голосують за кандидатів від політичної партії, до якої вони належать. Голосування в ході праймеріз є таємним та прямим, тобто громадяни безпосередньо обирають представника від партії, який їм найбільше імпонує. Голосування на кокусах здебільшого є відкритим, хоча в цілому обидва процеси мають багато спільного. Примітно, що праймеріз відбуваються у вівторок, і той вівторок, на який призначено голосування у кількох штатах одночасно, прийнято називати «Супервівторком». Наприклад, такий мав місце 5 березня 2024 року, коли 15 штатів відбирали кандидатів від двох найбільших політичних партій США – Республіканської та Демократичної.

Після цього на загальнонаціональних з’їздах політичних партій проводиться голосування за кандидатів, яких було обрано в штатах (голосують делегати – по 50 від кожного штату). На цьому етапі перемогу здобувають по одному представнику від партії, які власне і будуть зазначені у виборчих бюлетенях. На такий відбір суттєво впливають результати праймеріз та кокусів, оскільки саме вони є індикатором прихильності населення Сполучених Штатів до того чи іншого кандидата.

Колегія виборців.

А тепер перейдемо до найцікавішого та найбільш суперечливого етапу – власне голосування. Його особливість полягає в тому, що президентські вибори в Сполучених Штатах є непрямими. Для прикладу, в Україні в день виборів кожен громадянин України, який досяг 18-річного віку та володіє правом голосу, може прийти до виборчої дільниці та віддати свій голос за одного із кандидатів зі списку. Відповідно той кандидат, за якого проголосувало більше половини виборців, перемагає на виборах. На противагу українській системі прямих виборів, у США існує проміжна ланка між кандидатами на пост президента та власне громадянами – так звана «колегія виборців». Цей унікальний інститут сформувався понад двісті років тому. Засновники Конституції пояснювали його створення тим, що загальнонаціональні прямі вибори є недоцільними, оскільки приведуть лише до розпорошення голосів виборців та ускладнення процедури виборів. До того ж на той час населення було малообізнаним із тонкощами виборчого процесу і кандидатурами на пост президента, тому до голосування слід було залучати освічених громадян із високим рівнем правової свідомості. За свою тривалу історію інститут виборців неодноразово піддавався критиці, проте, як показала практика, відмовитися від нього Америка поки не готова.

Що стосується колегії виборців, то її склад оновлюється перед кожними виборами. Усього до неї входять 538 осіб, що є делегатами від штатів. За аналогією із Палатою представників, кількість делегатів залежить від населення штату, від якого їх було обрано, та дорівнює кількості конгресменів у законодавчому органі США (представників та сенаторів). Наприклад, Каліфорнія, яку репрезентують 53 представники у нижній палаті Конгресу та 2 – в Сенаті, обирає 55 делегатів до колегії виборців, тоді як Делавер, Вермонт, Вайомінг та інші найменші штати – лише трьох. Саме голоси цих осіб стають вирішальними у день президентських виборів.

Визначення переможця.

Для перемоги на президентських виборах кандидат повинен одержати не менше 270 голосів у колегії виборців, що становить просту більшість. Для цього достатньо здобути перевагу всього в 11 найбільших штатах федерації або 40 дрібних. Цей механізм є незвичним для нас, українців, і досить суперечливим за своєю суттю, адже в історії Сполучених Штатів відомі випадки, коли кандидат, якого підтримувала більшість населення, зазнавав поразки під час виборів через недостатність голосів виборців. Така ситуація, наприклад, склалася у 2016 році, коли у США обирали 45-го президента. Тодішнього кандидата від Республіканської партії Дональда Трампа загалом підтримали близько 63-х мільйонів громадян, тоді як представниця Демократичної партії Гілларі Клінтон здобула підтримку майже 66-ти мільйонів американців. Тим не менше, Д. Трамп переміг на виборах, оскільки набрав 304 голоси в колегії виборців, що на 77 більше, ніж його суперниця. Часто вирішальними стають голоси так званих «хитких штатів», у яких кількість прихильників обох домінуючих політичних партій є приблизно однаковою. Традиційно інавгурація новобраного Президента США проводиться 20 січня наступного року, тобто майже через три місяці після дня виборів.

Таким чином, президентські вибори у Сполучених Штатах Америки – це досить складний та багатогранний процес. У певному розумінні він є унікальним, адже відрізняється від більшості відомих нам правових систем, де глав держав обирають переважно шляхом прямого голосування. Тим не менше, непрямі вибори та функціонування інституту колегії виборців за тривалу історію довели свою ефективність і стабільність у підтриманні демократичних цінностей США. Незважаючи на критику, ця система залишається невід’ємною частиною традиційної політичної культури Сполучених Штатів.