Відновне правосуддя та мистецтво: італійський погляд на сутність юстиції

11 квітня 2025 року студенти-правники та студенти-психологи Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича мали честь відвідати унікальну лекцію, яка поєднала мистецтво та сучасне бачення справедливості крізь призму цінностей відновного правосуддя. Запрошеними гостями стали Філіппо Ванончіні, сертифікований медіатор, внесений до реєстру медіаторів в кримінальних справах при Міністерстві юстиції з кваліфікацією навчального тренера, медіатор в кримінальних справах при Офісі медіації у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх м. Бергамо (Італія), запрошений професор Католицького університету Мілана та кафедри юриспруденції Університету Бергамо, віце-президента та співзасновника асоціації InConTra та ГО Nathan та Джуліо Руссі, медіатор з кримінальних та соціальних спорів/конфліктів Центру відновного правосуддя та медіації Бергамаської єпархії Карітасу, які провели надзвичайно змістовну та насичену лекцію на тему «Відновне правосуддя та мистецтво. Італійський досвід».

Основною ідеєю лекції стало переосмислення правосуддя як глибоко гуманістичного процесу, в якому мистецтво виступає не лише відображенням справедливості, а й активним учасником її відновлення. Через призму культурної спадщини, символів юстиції, філософських роздумів і художнього досвіду, було показано, що справжнє правосуддя — це не лише буква закону, а й простір, у якому живе людина зі своїми емоціями, болем і пошуком істини. Мистецтво у цьому контексті постає як міст між правом і суспільством, здатне зцілювати, поєднувати, надихати та відкривати глибші сенси справедливості. Особливу увагу було приділено образу богині правосуддя в різних культурах, починаючи від Стародавнього Єгипту, де Маат — богиня істини, гармонії та космічного порядку — уособлювала моральні засади правосуддя.

Окремою перлиною лекції стало осмислення образу Соломонового суду — одного з найвідоміших прикладів справедливості у світовій культурі. Цей приклад став відправною точкою для обговорення моральних основ правосуддя, де істина не завжди лежить на поверхні, а справедливе рішення вимагає глибокого розуміння людської природи. Історія про мудрого царя, який, почувши суперечку двох жінок за дитину, запропонував “поділити” немовля навпіл, аби виявити істинну матір, була представлена як метафора глибшого бачення правди. Професор Філіппо Ванончіні акцентував увагу на тому, що справжня справедливість, на його думку, народжується не в сухій букві закону, а у здатності побачити, відчувати, розпізнати біль, страх. Саме цей внутрішній погляд, який виходить за межі формальності, має ставати основою для правосуддя.

Ця думка перекликається з прочитанням образу Феміди, яка традиційно зображена із зав’язаними очима та символізує неупередженість суду. Проте, як тонко зауважив професор, саме ця пов’язка може ставати обмеженням. Адже бачити справжню суть справи, відчути реалії учасників процесу — це також функція правосуддя. Можливо, час настав для того, щоб уявна Феміда розплющила очі, подивилася на людей не як на абстрактні об’єкти правової системи, а як на живі істоти з емоціями, досвідом і потребою в розумінні.

Гості поділилися з аудиторією посиланням на нещодавно опубліковану книгу «Діла примирення. Мистецтво та гуманістичне посередництво в музеї». Ця праця є результатом експерименту, проведеного у місті Бергамо і присвячена новаторському підходу до поєднання культури, мистецтва та відновного правосуддя. У книзі порушується надзвичайно актуальне питання: чи може музей чи галерея — простір, традиційно асоційований із естетичним переживанням — стати майданчиком для діалогу, примирення і посередництва у конфліктах? Автори показують, як культурна інституція може перетворитися на середовище довіри, яке не лише демонструє артефакти минулого, а й активно працює з теперішнім, сприяючи зціленню спільноти, відкритості до складних розмов і рефлексії. Цей підхід перетворює мистецтво з об’єкта споглядання на потужний інструмент для побудови миру та соціальної взаємодії, що є особливо цінним у сучасному суспільстві.

На завершення заходу студенти мали можливість поставити питання. Професор Ванончіні цікаво та змістовно відповідав на запитання, що стосувалися як відновного правосуддя, так і філософських аспектів справедливості. Також професор показав деякі прийому медіатора які налаштовують зв’язок між медіатором та стороною. Цей діалог між професором та студентами став яскравим підтвердженням того, що істинний педагог здатен запалити інтерес до знань і пробудити критичне мислення.

Лекція «Відновне правосуддя та мистецтво. Італійський досвід» залишила по собі глибоке враження — не лише як інтелектуальний захід, а як подія, що надихнула на переосмислення власного бачення юриспруденції, ролі юриста та важливості гуманістичного підходу до справедливості. Підсумовуючи подію, Гаврилюк Руслана Олександрівна підкреслила, що саме завдяки такому осмисленню ми можемо повернути в правосуддя Людину.

Лекція була приурочена 150-річчю заснуванню Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.