15 березня було ухвалено Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 7160. Законопроект прийнято в цілому. Закон не передбачає змін до КЗпП, окрім доповнення глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП, яку викладено в такій редакції:
«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
3. Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з моменту припинення та скасування воєнного стану».
Одна з головних норм Закону: на період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю в частині відносин, врегульованих цим Законом. Це означає, що якщо Закон містить якусь норму, що суперечить КЗпП, норми КЗпП не застосовуються.
Зміни внесені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» стосуватимуться усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, які мають трудові відносини, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Проте не згадано працівників, які працюють на ФОП, що позбавляє їх можливості скористатися особливими умовами праці під час воєнного стану.
Порядок укладення трудових договорів на період дії воєнного стану носить спрощений характер, а саме:
- Роботодавець та працівник самі, за згодою, визначають форму трудового договору: усна або письмова. Це означає, що обов’язковість укладення письмових трудових договорів, перелік яких визначено ст. 24 КЗпП, на час воєнного стану скасовано. Сторони трудових відносин керуються загальними нормами КЗпП України та цього законопроекту.
- Під час прийняття на роботу випробування може встановлюватися для всіх осіб, визначених частиною третьою ст. 26 КЗпП України, без обмежень. Строки випробування є діючими, відповідно до ст. 26 КЗпП України, про що вказується в наказі про прийняття працівника на посаду.
- Можливість укладати з новими працівниками строкові трудові договори на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.
Певні зміни стосуються переведення та зміни істотних умов праці на період дії воєнного стану.
Стаття 3 Закону встановлює дві важливі норми. Перша визначає, що на період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (за винятком переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії), якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
Цю норму слід реалізовувати аналогічно як для цілей застосування ст. 114 КЗпП України. На новій роботі працівнику оплачується зарплата за умовами трудового договору як зазвичай. При цьому порівнюємо її із середньою за два попередні місяці (до моменту переведення) заробітною платою. Тобто, якщо фактична заробітна плата буде меншою, повинна оплачуватися різниця до середньої заробітної плати.
Ця ж ст. 3 Закону містить ще одну дуже важливу норму. На період дії воєнного стану норми частини третьої ст. 32 КЗпП про двомісячний строк попередження працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються. А це надає право роботодавцю зменшувати розмір зарплати на свій власний розсуд. Попереджати працівників про зміну істотних умов праці потрібно. Але якщо раніше на попередження давалося два місяці, то тепер рішення працівнику слід прийняти відразу: або погоджуватися, або бути звільненим за п. 6 ст. 36 КЗпП «у зв’язку з відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці». При цьому працівник має право на отримання вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку в силу ст. 44 КЗпП.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника та роботодавця на період дії воєнного стану також мають свої особливості:
Працівник має право звільнитись за власним бажанням за один день, не відпрацьовуючи двох тижнів. Така можливість звільнення була у працівника за наявності поважних причин, визначених ст. 38 КЗпП України. Законопроектом додано, по суті, ще одну поважну причину – ведення бойових дій у районі, де розташоване підприємство, та загроза для життя і здоров’я працівника. У зв’язку із веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, та через загрозу для життя й здоров’я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження. За винятком:
- примусового залучення працівника до суспільно корисних робіт;
- залучення працівника до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури.
Законопроектом введено особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на період дії воєнного стану:
- Роботодавець має право звільнити працівника у зв’язку з ліквідацією підприємства, викликаною знищенням у результаті бойових дій усіх виробничих, організаційних або технічних потужностей або майна підприємства. Про таке звільнення працівник попереджається не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, вказаним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Норми ст. 43 КЗпП України (тобто звільнення працівників з ініціативи власника за попередньою згодою профспілки) не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, обраних до профспілкових органів.
Особливості встановлення та обліку часу роботи й часу відпочинку
Відповідно до ст. 6 Закону збільшена нормальна тривалість робочого часу. Встановлено, що в період воєнного стану вона не може перевищувати 60 годин на тиждень, а для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, – 50 годин на тиждень. Тож у роботодавця є право залишити і 40-годинний робочий тиждень, як у мирний час. Якщо ж він хоче збільшити тривалість тижневого робочого часу, це призведе до збільшення тривалості робочого дня. Наприклад, за 60-годинного робочого тижня і 5-денного робочого тижня вона може становити 12 год. І надурочною буде робота тільки понад 12 год., яка й має оплачуватися в подвійному розмірі. Роботодавець може в односторонньому порядку змінити час початку та закінчення роботи. Встановити шестиденний робочий тиждень за погодженням військового командування разом із військовими адміністраціями. Такі зміни можуть відбуватись без попереднього попередження за два місяці.
Скасування дії на час воєнного стану ст. 71, 72 і 73 КЗпП України унеможливлює підвищену оплату роботи в ці дні чи отримання іншого дня відпочинку.
Встановлено особливості важкої роботи та роботи в нічний час:
- Робота в нічний час буде відбуватись без скорочення тривалості на одну годину.
- Працівники, які мають дітей, можуть залучатись до роботи із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт, нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові й неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.
Виняток становлять вагітні жінки й жінки, які вигодовують дитину віком до одного року.
Стаття 12 Закону визначає особливості надання щорічних та додаткових відпусток. Правила їх оплати не змінюються, як і правило виплати відпускних повинні здійснюватися за три дні до початку відпустки. Але ст. 10 Закону дозволяє так звану відстрочку виплати зарплати за відсутності такої можливості для роботодавця.
Відпустка без збереження зарплати передбачена у ст. 26 КЗпП України. На підставі цієї норми за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, не більше 15 календарних днів на рік, але доки триватиме воєнний стан, така відпустка може надаватися хоч на весь цей період. Однак, роботодавець має право відмовити працівнику в наданні такої відпустки, якщо підприємство, де він працює, належить до критичної інфраструктури. Така відпустка виключається із розрахункового періоду під час обчислення середньої зарплати в усіх випадках її збереження.
Законопроект передбачає призупинення дії трудового договору та виплати заробітної плати:
Відповідно до ст. 10 Закону заробітна плата має виплачуватися на умовах, визначених трудовим договором. Тобто Закон не позбавляє працівників доплат, надбавок, премій та інших гарантій в оплаті праці. Однак інші норми Закону розширюють права роботодавців, що може вплинути на розмір заробітної плати працівників та її отримання. Частина четверта ст. 10 Закону визначає, що в разі неможливості виплати заробітної плати через воєнні дії виплата зарплати може бути відтермінована до моменту відновлення можливості підприємства здійснювати основну діяльність. Але це не означає, що не слід нараховувати зарплату, якщо робота виконується, наприклад, в дистанційному режимі з урахуванням специфіки її виконання.
В частині другій ст. 10 Закону фактично закріплено норму щодо застосування форс-мажорних обставин. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків виплати зарплати, якщо доведе, що це сталося через воєнні дії чи інші обставини непереборної сили. Тобто роботодавцям дозволять призупиняти виплату заробітної плати в разі неможливості її виплати через воєнні дії.
Роботодавець може призупинити дію трудового договору, фактично не надавати роботи, відповідно, не оплачувати її. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення в цілому трудових відносин.
Інші важливі моменти: організація кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів на час воєнного стану здійснюється на розсуд роботодавця.
На період дії воєнного стану за ініціативою роботодавця може бути зупинена дія окремих положень колективного договору.
Діяльність профспілок на період воєнного стану: тимчасово призупиняється дія ст. 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-XIV та відповідні норми колективних договорів. Тобто на період воєнного стану призупиняються відрахування коштів підприємствами первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу.
Ніна Гетьманцева
завідувачка кафедри приватного права
