Будучи студенткою першого курсу, вивчаючи одну із найскладніших, але дуже важливих дисциплін, – «Судові та правоохоронні органи», я вперше познайомилася з працями Івана Єгоровича Марочкіна. Через п’ять років, перейшовши у статус викладача дисципліни СПО, я переконалась, що підручники за редакцією Івана Єгоровича так і не знайшли достойної конкуренції і залишались, на мою думку, найоптимальнішим варіантом для опанування студентами цієї дисципліни. Авторитет та імідж Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого в цілому, і, власне, визначальна та першочергова роль у розвитку ідей судового права кафедри організації судових та правоохоронних органів на чолі з І. Є. Марочкіним, – не викликали сумнівів. Чесно кажучи, я навіть не могла мріяти про те, що колись так тісно буду пов’язана з цим ВНЗ…
Однак доля готувала свої сюрпризи та неочікувані повороти. У травні 2007 року я вперше побувала в Харкові, була приголомшена величчю Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого та толерантністю, мудрістю і простотою Івана Єгоровича (завідувача кафедри судових та правоохоронних органів). Уже через рік я прикріпилась здобувачем його кафедри і почала свій довгий та нелегкий шлях до наукового ступеня кандидат юридичних наук. І хоча мене переконували, що не потрібно собі ускладнювати життя і зв’язуватись із одним із найвіддаленіших та найпотужніших навчальних закладів, я була впевнена, що все що робиться, – до кращого! І якби не підтримка, поради, далекоглядність, професійність, людяність та доброта Івана Єгоровича, – мій шлях був би значно складнішим.
Іван Єгорович володів однією із голових ознак професійності – вміння дивитися на кілька років уперед. Запропонована мені 12 років тому тема наукових досліджень (Мирова юстиція), з якою я успішно захистилась в травні 2016-го, сприймалась колегами більш ніж скептично, адже «примирення і суддя: несумісні поняття і цьому ніколи не бути в нашому законодавстві». Але реформа 2017-го року показала інше, і, на мою думку, ще раз підтвердила за Іваном Єгоровичем статус фундатора школи судового права.
У вересні 2014 року страшна звістка про передчасну кончину Івана Єгоровича вразила всю юридичну спільноту.
З того часу в пам’ять про свого керівника та наставника колектив кафедри щороку організовує наукову конференцію «Актуальні проблеми судового права» для продовження справи, розпочатої Учителем. Ці конференції збирають наукову еліту судового права, суддів Верховного, Конституційного, апеляційних та місцевих судів, членів Вищої ради правосуддя, міжнародних експертів тощо. Для мене щорічна поїздка на цю подію стала, з одного боку, доброю традицією і гарною нагодою збагатитися новими знаннями та поділитися своїми ідеями, а з іншого – данина пам’яті великого науковця сучасності. Цьогоріч, 31 травня, на черговій конференції «Актуальні проблеми судового права», присвяченій 70-річному ювілею І. Є. Марочкіна, практично кожен доповідач приурочив значну частину свого виступу спогадам про Учителя, колегу, друга… І я вкотре переконалась у тому, що те враження, яке сформувалось у мене під час кількох зустрічей із Іваном Єгоровичем, – повністю відповідало дійсності. Він – Людина з великої літери. Тому безмежно вдячна долі, за такі недовготривалі, але цінні для внутрішнього зростання знайомство та співпрацю.
Також вдячна колективу кафедри судоустрою та прокурорської діяльності (одна із правонаступниць кафедри організації судових та правоохоронних органів) на чолі з Лідією Миколаївною Москвич за продовження розвитку наукових традицій кафедри, постійні запрошення, завжди гарний і теплий прийом, а також за те, що повірили в мене тоді, коли інші засумнівались!
Анна Цибуляк-Кустевич
асистент кафедри процесуального права
