Судова практика: правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 р., сформульована у справі № 260/81/19 про списання ЄСВ так званим «сплячим» ФОПам:
- відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність у нових умовах її нормативно-правового регулювання після 2004 р. виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 1 липня 2004 р. ознак суб’єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права у цих умовах, а користується цим правом на власний розсуд;
- відсутність офіційного підтвердження статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі відповідної фізичної особи-підприємця у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Дана правова позиція Великої Палати Верховного Суду була сформульована на основі правових позицій ЄСПЛ і Європейського Суду Справедливості в аналогічних справах, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-ІХ, ухваленого у травні 2020 р. Верховною Радою України та не завжди доброчесною практикою застосування цього закону контролюючими органами зі сплати ЄСВ.
Так, окремі положення цього Закону набрали чинності з третього червня 2020 р., зокрема, пункти 9-15 його Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до вищезазначених пунктів підлягають списанню за заявою платника ЄСВ несплачені станом на день набрання чинності вищезазначеним Законом суми недоїмки, нараховані окремим платникам єдиного внеску, за період з 1 січня 2017 р. до дня набрання Законом чинності, а також штрафи і пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
У судах відразу ж з’явилися перші позови із вищезазначених питань, проте їх ще недостатньо для висновку про те, що певна судова практика уже сформувалась. Однак певні підходи судів до їх вирішення намітилися. Саме вони були враховані Великою Палатою Верховного Суду у вироблені вищезазначеної правової позиції. Це, зокрема, справа № 320/6613/19, справа № 440/2660/20, справа № 120/703/19-а, справа № 620/1863/20.
Петро Пацурківський
Координатор з проведення науково-дослідних заходів, підготовки та виконання навчальних, тренінгових програм з питань фінансових послуг
