ITC небанківської фінансової установи

ITC небанківської фінансової установи – це інформаційно-телекомунікаційна система, яку фінансова установа використовує для дистанційного надання фінансових послуг, зокрема для укладення електронних договорів.

Дана інформаційна система суб’єкта електронної комерції використовується на таких умовах та задля наступної мети:

– проведення ідентифікації клієнта (споживача) в ІТС. Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, здійснюється під час кожного входу в ІТС суб’єкта електронної комерції;

– одержання надавачем фінансової послуги за допомогою ІТС всієї необхідної інформації про клієнта (споживача) для формування фінансовою компанією належної пропозиції клієнту (споживачу). А саме: прізвище, ім’я, по батькові; дату народження; серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи іншого документу, що посвідчує особу, дату його видачі, орган, що його видав; реєстраційний номер облікової картки платника податків чи номер паспорта, де проставлено відмітку про відмову від такого номера;

– одержання від клієнта інформації щодо істотних характеристик запитуваної ним фінансової послуги (сума, строк і т. ін.);

– оцінка  кредитоспроможності потенційного клієнта;

– надання клієнту інформації щодо фінансової послуги. Зокрема можливості ознайомитися з паспортом споживчого кредиту;

– розміщення в ІТС індивідуальної оферти клієнту (договору), яка повинна містити всі необхідні істотні умови, що передбачені законодавством для відповідного договору;

– прийняття клієнтом пропозиції класти договір, шляхом надсилання повідомлення чи заповнення формуляру з електронним підписом одноразовим ідентифікатором;

– надання клієнту електронного документу, на підтвердження вчинення електронного правочину.

ІТС має передбачати технічну можливість клієнта (споживача) змінювати зміст наданої ним інформації до моменту остаточного прийняття пропозиції.

Реєструючись в інформаційній системі суб’єкта електронної комерції, фізична  особа тим самим надає згоду на використання та обробку її персональних даних і вчинення інших дій, передбачених Законом України “Про захист персональних даних”.

Законом забороняється використання та витребування персональних даних сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення електронного правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін.