Податкова революція Верховного суду. Революційний крок №1

За перипетіями пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 та карантинних обмежень, пов’язаних з цим, а також концентрації усіх зусиль та уваги більшості населення України на питаннях економічного виживання певний період часу залишалася мало поміченою справжня революція у сфері податкових відносин, яку здійснив Верховний суд, зокрема, Касаційний адміністративний суд.

Ним прийнято впродовж першого кварталу 2020 р. п’ять рішень, що мають спільним знаменником парадигмальну зміну правових позицій Верховного Суду у податкових спорах із традиційно етатистських на користь платників податків. Прикметно, що ці зміни охопили найпоширеніші категорії податкових спорів.

Революційний крок №1

Тривалий період часу вітчизняна судова практика господарські операції з постачання послуг, які не мають матеріального втілення та не підкріпленні документально, кваліфікувала як нереальні господарські операції з негативними наслідками для платників податків.

Що це за послуги? До прикладу, антивірусна профілактика комп’ютерних програм, налаштування, обробка та створення інформаційних баз даних, розробка та супровід веб-сайтів, створення і підтримання скриньок електронної пошти, підключення до мережі Інтернет та ряд інших за їх природою не належать до тих послуг, що потребують їх матеріального відображення на відповідному паперовому носії. Хоча фінансово вони затратні.

За однією із таких справ цієї категорії судом першої інстанції було встановлено, а відповідач – податковий орган не зміг спростувати факту, що позивачем надавалися для дослідження представникам податкового органу результати послуг, що були отримані ним від відповідних субєктів господарювання, а саме: електронні документи з аналітичними даними, матеріалами, експертними оцінками та проектами.

Коли справа потрапила на касаційний розгляд Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд виніс Постанову від 12.02.2020 №813/3577/13 наступного змісту: відсутність документів, які фіксують результат виконання контрагентами кожної послуги, за умови наявності доказів, що підтверджують фактичне здійснення відповідних операцій, загалом не може свідчити про ненадання чи нездійснення цих послуг.