Особливості притягнення до адміністративної відповідальності за безквитковий проїзд у міському комунальному транспорті

Правове регулювання правил проїзду. Частиною 2 ст. 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що пасажир зобов`язаний: мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду – відповідне посвідчення чи довідку, на підставі якої надається пільга, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду – зареєструвати електронний квиток; виконувати вимоги правил надання послуг та правил користування пасажирським автомобільним транспортом.

Безквитковий проїзд пасажира, в тому числі проїзд без реєстрації або компостування проїзного документа, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ст. 135 КУпАП.

Наприклад, Правилами користування міським пасажирським транспортом у Чернівецькій міській територіальній громаді від 07.06.2022 №300/18 передбачено, що право проїзду міським пасажирським транспортом надає відповідним чином валідований електронний або паперовий квиток разового проїзду (п. 3.1). Валідація електронного квитка здійснюється пасажирами самостійно. Успішна валідація проїзду є підтвердженням надання перевізником та отримання пасажиром оплачених транспортних послуг (п. 3.9). Пасажир зобов`язаний здійснити реєстрацію (оплату) проїзду шляхом валідації електронного квитка або шляхом придбання паперового квитка для разового проїзду після входу до транспортного засобу, але не пізніше наступної зупинки (п. 8.1.1). Зупинка – спеціально обладнаний пункт для очікування міського пасажирського транспорту та посадки і висадки пасажирів (п. 2.1.8).

Отже, винятково безквитковий проїзд пасажира тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ст. 135 КУпАП.

Порядок оплати проїзду. Згідно п. 8.1.1 Правил користування міським пасажирським транспортом у Чернівецькій міській територіальній громаді від 07.06.2022 №300/18, пасажир зобов’язаний оплатити проїзд після входу до транспортного засобу, але не пізніше наступної зупинки.

Водночас, існують поважні обставини, які унеможливлюють або уповільнюють проведення оплати за проїзд. Наприклад, якщо один із валідаторів транспортного засобу не працює і пасажиру потрібно перейти до іншого. Також, щоб оплатити проїзд по QR-коду за допомогою застосунку «Приват24», необхідно відкрити додаток “Приват24”, відсканувати код, розміщений на наклейках в транспорті, і провести оплату. В залежності від заповнення транспортного засобу пасажирами, віку пасажира, пасажира-особи з інвалідністю, тривалості з’єднання мобільного застосунку “Приват24” із банком через мобільну мережу та ін., це займає щонайменше від 1 до 2 хвилин часу. Тому, той факт, що на момент входу контролера до транспортного засобу пасажир знаходиться у транспортному засобі та проїхав одну зупинку, – не може бути вирішальною підставою для визнання його безквитковим пасажиром. За наявності у пасажира придбаного чи завалідованого квитка після входу контролера до транспортного засобу та до початку перевірки ним дотримання правил проїзду громадським транспортом, звинувачення пасажира у безквитковому проїзді є безпідставними, оскільки на момент такого спілкування проїзд пасажиром вже може бути оплачений під час зупинки (звичайно за умови, що пасажиром здійснено проїзд після входу до транспортного засобу до наступної зупинки).

Порядок проведення контролю. Про початок чи закінчення здійснення контролю пасажирів транспортного засобу на маршруті контролером має бути оголошено безпосередньо у транспортному засобі. Контрольні заходи контролером мають розпочинатися після завершення зупинки транспортного засобу та під час його руху.

Протокол про адміністративне правопорушення чи постанова про притягнення до адміністративної відповідальності? Частиною 1 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 135 КУпАП, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Частинами 4-6 статті 258 КУпАП встановлено, що у такому випадку, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Така постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час складання постанови, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов’язково має бути роз`яснено її права, можливість скористатись правовою допомогою та надати відповідні пояснення, повинні бути встановлені та досліджені докази на підтвердження вини у вчиненні цією особою адміністративного правопорушення.

Особи, які уповноважені розглядати справи про такі адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. Питання щодо притягнення особи до відповідальності за безквитковий проїзд регулюється ст. 135 КУпАП.

Статтею 229 КУпАП встановлено, що адміністративні правопорушення, передбачені абзацами 4, 6 та 8 статті 135 КУпАП (безквитковий проїзд в міському транспорті; автобусі приміського або внутрірайонного сполучення; автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті) розглядаються органами автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай).

При цьому, від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту, розглядати справи про такі адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1. на автомобільному транспорті – керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери.
2. на пасажирському електротранспорті (тролейбус, трамвай) — керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери.

Таким чином, притягнути особу до адміністративної відповідальності можуть тільки керівник і заступники керівника перевізника та контролери, а не працівники із посвідченням «інспектора».

Порядок оскарження постанови. Пасажир може оскаржити штраф/постанову керівнику підприємства – перевізника або до суду впродовж 10 днів з моменту її отримання.