Всі ми знаємо про значущість та важливість роботи консула, адже на нього покладаються досить відповідальні обов’язки та функції як державного службовця. В чому ж вони полягають? Перш за все – це перемовин з місцевою владою перебування, з посадовими особами та громадянами, захист громадян своєї держави, сприяння дружнім відносинам між державами, вивчення ситуації в державі, а також багато інших важливих завдань. Виконуючи таку велику кількість завдань, консул в свою чергу користується консульськими привілеями та імунітетами. Їх можна визначити як сукупність особливих пільг, переваг та пре¬ференцій, що надаються іноземним консульським установам та їхнім співробітникам відповідно до норм міжнародного права та законодавства країни перебування.
Консульський імунітет – це вилучення з-під юрисдикції держави перебування або звільнення від іноземної юрисдикції, в основі якого лежить принцип суверенної рівності держав і невтручання у внутрішні справи одна одної.
Консульські привілеї – це додаткові пільги та переваги, якими наділяються консульства та їхні співробітники порівняно з громадянами та юридичними особами держави перебування.
За загальним правилом кожний працівник консульської установи користується привілеями та імунітетами, передбаченими Віденською конвенцією 1963 p., з моменту його в’їзду на територію держави перебування під час слідування до місця призначення або, якщо він уже перебуває на цій території, з часу, коли він розпочав виконувати свої обов’язки в консульській установі.
Користування привілеями та імунітетами залежить від статусу особи, яка ними користується, її громадянства та місця проживання. У повній мірі привілеями та імунітетами користуються консульські посадові особи та члени сімей, що з ними проживають, якщо вони не є громадянами держави перебування або не проживають у ній на постійній основі. Консульські службовці та члени їхніх сімей, які не є громадянами держави перебування, користуються такими ж привілеями та імунітетами, як і консульські посадові особи за винятком недоторканості консульської посадової особи та звільнення від митного огляду та мита.
Що стосується обслуговуючого персоналу, то він користується лише звільненням від податків та зборів на доходи за виконувану роботу, а також користуються імунітетом від соціальних відрахувань, звільненням від дозволу на працевлаштування та виконання повинностей. Приватні домашні робітники звільняються від соціальних відрахувань та від дозволу на працевлаштування. Останні дві категорії вправі посилатись на привілеї та імунітети лише у випадку, коли вони не є громадянами держави перебування та не проживають у ній постійно.
Акредитуюча держава може відмовитись від будь-яких привілеїв та імунітетів співробітників консульської установи. Така відмова має бути завжди чітко визначена і про неї письмово повідомляється держава перебування. Подання позову консульською посадовою особою чи консульським службовцем у тому випадку, коли він міг користуватися імунітетом від юрисдикції, проте відмовився, позбавляє його права посилатись на цей імунітет при виникненні до нього зустрічних позовів. Відмова від імунітету у цивільній справі не означає відмову від нього під час здійснення виконавчих дій, для застосування яких потрібна окрема відмова.
Крім того, слід зазначити, що привілеї та імунітети консульських посадових осіб припиняються з того моменту, коли вони залишають територію даної держави, чи після закінчення певного терміну, який достатній для того, щоб залишити територію даної країни. Конвенція про консульські зносини 1963 р. зобов’язує консульських посадових осіб і всіх осіб, що користуються привілеями і імунітетами, без збитку для них поважати закони і правила країни перебування. Консульські посадові особи зобов’язані дотримуватися будь-яких вимог, передбачених законами і правилами країни перебування.
Отже, консульська робота є досить відповідальною та різноманітною, адже консул водночас підтримує тісний зв’язок з громадянами своєї держави, і в той же час займається підтримкою міждержавних відносин та авторитету своєї країни. Слід також наголосити, що діяльність консульських установ України за кордоном довела, що наші консули готові прийти на допомогу нашим громадянам у різних ситуаціях, навіть в такий непростий воєнний час. З розвитком нашої держави розвивається і відповідно консульська діяльність, пристосовуючись до сучасних викликів та проблем.
Марія Строїч
асистент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства
