Оформлення правовідносин з волонтерами

Мабуть усі роботодавці хотіли б зменшити свої видатки на виплату заробітної плати, а деякі з них вважають, що це можна зробити шляхом залучення волонтерів, які б добровільно та безоплатно виконували певну роботу. Проте залучати волонтерів можуть не всі підприємства, а оформлення відносин з ними відрізняється від оформлення трудових відносин з працівниками.

Перед тим як визначити, які саме організації та в яких випадках можуть залучати волонтерів, з’ясуємо, хто такі волонтери та яку саме роботу вони можуть виконувати. Поняття «волонтер» походить з французької мови (слово volontaire – у перекладі доброволець). Хоча поняття «волонтер» і «доброволець» фактично є синонімічними, але з правової точки зору між ними існує суттєва різниця. Зокрема, термін «волонтер» використовується в Законі України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. (далі – Закон). Згідно з частиною першою ст. 7 цього Закону волонтер – це фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги.

Що стосується терміна «доброволець», то у законодавстві він чітко не визначений, але в реаліях сьогодення це поняття переважно застосовується у військовій сфері та означає особу, яка добровільно, тобто за власною волею, бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України переважно у складі добровольчих військових формувань.

З метою вшанування мужності та героїзму зазначених захисників України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги й турботи про учасників добровольчих формувань постановою Верховної Ради України від 17.01.2017 р. в Україні було встановлено День українського добровольця, який відзначається щорічно 14 березня.

У такому ж контексті термін «доброволець» згадується у частині першій ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву» від 16.07.2021 р., відповідно до якої доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України – це громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п’яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

З положень Закону зрозуміло, що волонтери здійснюють волонтерську діяльність та надають волонтерську допомогу. Не є волонтерською діяльністю безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин.

Залучати волонтерів до своєї діяльності можуть лише ті організації, які є неприбутковими, що визначено частиною першою ст. 5 Закону. Також у разі залучення волонтерів організації, а також самі волонтери набувають певних прав та обов’язків, які слід брати до уваги в разі оформлення відносин між волонтерами та організаціями.

Зауважимо, що для організацій, які залучають до волонтерської діяльності іноземців та осіб без громадянства, передбачені додаткові обов’язки, а саме:

• протягом п’яти робочих днів з моменту такого залучення письмово проінформувати про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності (Мінсоцполітики України);
• у разі припинення іноземцем чи особою без громадянства провадження волонтерської діяльності протягом п’яти робочих днів повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції (Державна міграційна служба).

Отримувачами волонтерської допомоги є фізичні та юридичні особи, що є неприбутковими організаціями, які отримують таку допомогу.

Незважаючи на те, що організації, які залучають волотерів, заощаджують на витратах із заробітної плати за роботу таких осіб, залучення волонтерів не є для них повністю безоплатним, оскільки вони можуть нести деякі додаткові витрати (якщо вони не відшкодовуються за бюджетні кошти чи кошти міжнародних програм тощо). Зокрема, згідно із ст. 11 Закону, волонтерам для провадження волонтерської діяльності можуть бути відшкодовані витрати на відрядження на території України та за кордон у межах відповідних норм для бюджетних організацій. Але з юридичної точки зору оформлення відрядження для осіб, які не перебувають у трудових відносинах, є дискусійним. Тому має бути укладений відповідний договір, в якому необхідно передбачити відшкодування волонтерам витрат.

Так, волонтеру можуть бути відшкодовані підтверджені документами витрати на:

• проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця здійснення волонтерської діяльності;
• отримання візи;
• харчування, коли волонтерська діяльність триває більше чотирьох годин на добу;
• проживання в разі відрядження волонтера до іншого населеного пункту для провадження волонтерської діяльності, що триватиме більше восьми годин;
• поштові та телефонні послуги, якщо волонтер здійснює волонтерську діяльність поза межами місцезнаходження волонтерської організації;
• проведення медичного огляду, вакцинації та інших лікувально-профілактичних заходів, безпосередньо пов’язаних з наданням волонтерської допомоги.

Зауважимо, що відповідно до частини другої ст. 11 Закону відшкодування зазначених витрат не є доходом волонтера та не є базою для оподаткування податком на доходи фізичної особи та єдиним соціальним внеском.

Права та обов’язки волонтерів і організацій, що залучають волонтерів, слід враховувати в разі укладення договорів про провадження волонтерської діяльності, згідно з яким:

• одна сторона (волонтер) зобов’язується за завданням другої сторони (організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів) особисто безоплатно надавати волонтерську допомогу її отримувачам протягом установленого в договорі строку;
• організація зобов’язується забезпечити волонтеру можливості для здійснення волонтерської діяльності. Такий договір також має містити:
• опис волонтерської діяльності (завдання);
• період провадження волонтерської діяльності;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків;
• умови розірвання договору.

Крім того, у договорі має визначатися порядок відшкодовування волонтеру витрат, пов’язаних із виконанням договору. Також цей документ має укладатися в письмовій формі.

Договір про провадження волонтерської діяльності може укладатися лише з особою, яка досягла 18 років. Діти, які досягли 14 років, можуть укладати договори за письмової згоди батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів, піклувальника.

Договір про провадження волонтерської діяльності не слід плутати з договором про надання волонтерської допомоги, який укладається в письмовій формі в обов’язковому порядку за бажанням отримувача волонтерської допомоги. При цьому цей договір має містити:

• опис волонтерської допомоги (завдання);
• період провадження волонтерської допомоги;
• права та обов’язки сторін;
• відповідальність за заподіяння збитків.