Не таке страшне банкрутство фізичних осіб, як його малюють

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Share on email
bankrutstvo fizychnykh osib
Фінансова прірва – найглибша з усіх прірв:
у неї можна падати все життя
(І. Ільф та Є. Петров)

21 жовтня 2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), який, серед інших нововведень, запровадив в Україні інститут так званого «споживчого банкрутства» – банкрутства фізичних осіб.

Не зважаючи на численні публікації у ЗМІ з приводу даного нововведення, громадяни з насторогою відносяться до інституту банкрутства фізичних осіб, і продовжують переховуватись від кредиторів, державних і приватних виконавців, колекторів, замість того, щоб почати своє фінансове життя «з чистого аркушу». То чи таке страшне банкрутство фізичних осіб, як його малюють?

Перш за все, розберемось із тим, хто може оголосити себе банкрутом. Портрет типового боржника, який ініціює справу про банкрутство щодо себе, наступний:

це особа, яка має банківський кредит (часто – валютний) із простроченням повернення боргу, а також значний борг за відсотками по тому ж кредиту;
з майна у такого боржника є невеличка квартира, гараж, можливо автомобіль;
також така особа має інші, небанківські борги (за комунальні послуги, податкові борги тощо);
щодо боржника відкрите виконавче провадження, але воно безрезультатне;
шансів визнати недійсним кредитний договір з банком – немає.

За перелічених обставин звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність такого боржника – хороше рішення.

Умовами відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є:

Розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше ніж 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2020 р. це 141 690,00 грн. Необов’язковою є безспірність цих вимог у розумінні попереднього Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Існування вимог кредитора та їх визнання боржником може підтверджуватися актом звірки грошових вимог.

Боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших платежів у розмірі більше, ніж 50% місячних платежів за кожним з кредитних або інших зобов’язань впродовж 2-х місяців.

У виконавчому провадженні (приватним або державним виконавцем) була винесена постанова про відсутність майна фізичної особи, на яке може бути звернуте стягнення.

Інші обставини, які можуть свідчити про неплатоспроможність (тут варто наголосити на можливій суб’єктивній оцінці таких обставин судом, яка дає підстави припускати, що умови відкриття провадження, передбачені в Кодексі, не є вичерпними).

Подання боржником декларації про свій майновий стан за 3 роки (у розрізі кожного року), що передували поданню заяви. Така декларація повинна містити інформацію не лише щодо майна боржника, але й щодо майна, доходів та витрат членів його родини, які перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

Справа розглядається господарським судом за місцем знаходження боржника. При чому важливо, що ініціювати таку справу може тільки боржник, кредитори таким правом не наділені.

Не зважаючи на привабливість інституту банкрутства фізичних осіб, він поки що не набув такого масового поширення, як того очікував законодавець. Одна із основних причин – це міфи, які панують у суспільстві з приводу банкрутства фізичних осіб. Розвіємо основні з них.

Міф 1. Банкрутом можна визнати тільки фізичну особу – підприємця.

Насправді з 21 жовтня 2019 року правила про відновлення платоспроможності поширюються не лише на підприємців, а на всіх громадян, які опинилися у складному матеріальному становищі.

Міф 2. Після визнання банкрутом фізичній особі можуть заборонити виїзд за кордон.

Обмеження боржника у праві виїзду за кордон – це захід, який застосовується у виконавчому провадженні, для тих же, кого вже визнано банкрутом, такого обмеження не передбачено.

Міф 3. Після застосування процедур банкрутства у боржника можуть забрати останнє житло і «виставити» на вулицю.

До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.

Міф 4. Після застосування процедур банкрутства боржник звільняється абсолютно від усіх боргів і більше кредитори не можуть заявляти вимоги до такого боржника.

Боржник звільняється від боргів, АЛЕ вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Міф 5. Після визнання фізичної особи банкрутом вона не має права реєструватись як підприємець.

Подібна норма була у попередньому законі і стосувалась банкрутства ФОПів, однак якщо говорити про так зване споживче банкрутство, то таких обмежень немає.

На перший погляд, процедура банкрутства є досить привабливою, оскільки на думку пересічних громадян, можна позичити гроші і не віддавати їх за допомогою механізмів банкрутства, визначених законом. Однак це не так. Дана процедура дійсно економічно приваблива для тих боржників, у яких сума боргу є значною і в них є обмаль майна, оскільки процедура ця – не із дешевих, враховуючи необхідність оплати праці арбітражного керуючого, а часто, – і адвоката.

Ірина Бутирська
кандидат юридичних наук,
асистент кафедри процесуального права