Нагородна справа: пріоритетні вектори

Актуальність та практичне виконання положень Концепції реформування нагородної справи в Україні істотно актуалізовано після початку бойових дій на Сході України та повномасштабного вторгнення росії, найкращі дочки й сини держави боронять БАТЬКІВЩИНУ. За видатні заслуги у захисті Батьківщини, охорону конституційних прав та свобод людини, наших захисників відзначають нагородами. На превеликий жаль, часто — посмертно.

Державні нагороди широко використовуються в усіх країнах-членах Ради Європи. Нагородна справа є атрибутом державності, віддзеркаленням системи цінностей суспільства, і дійсно, має бути побудована на засадах демократичності. Ефективна система державних нагород вимагає не лише обмеженої кількості нагород і нагороджених за великі заслуги, але і чіткої та прозорої процедури присвоєння нагород. Тільки за таких умов соціальне значення державних нагород буде підвищено та заохочуватиме громадян до виняткових, надзвичайних заслуг, за які держава може відзначати їх нагородами. Для підготовки оновленого наукового базису з метою розроблення новітнього нагородного законодавства, яке має закріпити модифіковану систему нагород, спрощену, прозору нагородну процедуру й застосування якого дасть змогу уніфікувати нагородну практику, важливо поглиблено аналізувати не лише сучасну нагородну систему, а й історію її становлення, її вектори формування наукового базису для раніше чинного та чинного нагородного законодавства, ґенезу дослідження правового, зокрема галузевого, регулювання.

Аналіз векторів дослідження ресурсу нагородної справи та всіх пов’язаних із нею нагородних явищ, засад їх правового регулювання дає змогу простежити певну тенденцію до спеціалізації як такого дослідження, так і регулювання, умовно виокремити кілька «базових» галузевих підходів у дослідженні ресурсу нагородної справи в контексті зміни пріоритетів доктринальних правових досліджень, проблемні аспекти формування наукового базису для тематичного нормотворення. Це дає можливість урахувати історичний досвід правового регулювання відносин нагородної справи, уникнути проблемних аспектів формування наукового підґрунтя та дотримання принципу науковості й, навпаки, запозичення позитивного досвіду як загальноправового вектору, так і галузевих векторів доктринального дослідження нагородної справи та формування, відповідно, комплексного наукового базису для нагородної нормотворчості.