Петро Пацурківський

Петро Пацурківський

Декан юридичного факультету, професор

Концепція реформування юридичної освіти

Share on facebook
Share on twitter
Share on email

Перелік термінів та скорочень:

вища юридична освіта – вища освіта в галузі знань «Право» за спеціальностями «Право», «Міжнародне право», здобута за освітнім ступенем магістра на основі освітнього ступеня бакалавра або молодшого бакалавра зі спеціальностей «Право» або «Міжнародне право»;

єдиний вступний іспит (ЄВІ) ‒ форма вступного випробування з іноземної (англійської, або німецької, або французької, або іспанської) мови для вступу на навчання для здобуття ступеня магістра на основі здобутого ступеня вищої освіти (освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста), яка передбачає використання організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання;

єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ) – це стандартизована форма діагностики рівня засвоєних здобувачем вищої освіти спеціальних (фахових, предметних) компетентностей, визначених стандартами вищої освіти та достатніх для ефективного виконання професійної діяльності за обраною спеціальністю;

єдине фахове вступне випробування (ЄФВВ) – форма вступного випробування з права та загальних навчальних правничих компетентностей для вступу на навчання для здобуття ступеня магістра на основі здобутого ступеня вищої освіти (освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста), яка передбачає використання організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання для вступників за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право»;

правник – особа, яка завершила навчання в правничій школі та успішно пройшла атестацію випускників, включаючи складання Єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеня магістра права;

правнича школа – заклад вищої освіти (структурний підрозділ закладу вищої освіти), що здійснює підготовку здобувачів вищої освіти за спеціальностями «Право» та/або «Міжнародне право»;

професійна правнича спільнота – об’єднання, створене у встановленому законом порядку, яке сформоване за професійною ознакою для захисту інтересів представників правничої професії та інтересів, пов’язаних з професійною правничою діяльністю з метою забезпечення правосуддя;

регульовані види правничої діяльності ‒ діяльність на посадах, доступ до яких безпосередньо передбачений розділом VIII «Правосуддя» Конституції України, зокрема діяльність на посадах судді, прокурора та адвоката.

Мета юридичної освіти

Мета юридичної освіти – формування компетентностей, необхідних для розуміння природи і функцій права, змісту теоретичних засад (доктрин), принципів і основних юридичних інститутів, застосування права, а також меж юридичного регулювання різних суспільних відносин. Здобувачі юридичної освіти повинні бути готові до захисту прав людини та основоположних свобод, утвердження верховенства права, будучи відданими принципам людської та професійної гідності, справедливості, рівності, неупередженості, незалежності, співпереживання та дотримання високих етичних стандартів.

Проблема, яка потребує розв’язання

Проблемою, яка потребує розв’язання, є невідповідність змісту юридичної освіти і якості підготовки в правничих школах сучасним вимогам ринку праці та викликам, що стоять перед сучасним демократичним суспільством, глобальним тенденціям розвитку та завданням професійної діяльності правників у різних сферах діяльності.

Прояви проблеми: 

  • недостатній рівень теоретичних знань та практичних навичок у значної частини випускників правничих шкіл України;
  • брак уваги до формування у здобувачів юридичної  освіти цілісного світогляду правника з розумінням суспільної місії, цінностей та значення правничої професії для утвердження верховенства права у сучасному демократичному суспільстві;
  • непрозора система формування державного замовлення на підготовку правників;
  • відсутність ефективної внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах вищої освіти;
  • недостатньо висока якість наукових досліджень у сфері права та їхня невідповідність сучасним потребам держави та суспільства;
  • надмірна кількість закладів вищої освіти, що готують правників;
  • низький рівень працевлаштування випускників правничих шкіл.

Вказана проблема зумовлена наступними причинами:

  • неспроможністю багатьох правничих шкіл самостійно провести модернізацію змісту юридичної освіти та організації освітнього процесу;
  • неготовністю багатьох науково-педагогічних колективів правничих шкіл до впровадження сучасних технологій навчання та вимог до оцінювання результатів навчання здобувачів освіти;
  • відсутністю або недостатністю практичної складової у більшості освітніх програмах підготовки правників та складнощами системного залучення практикуючих правників до викладання права;
  • загальним толеруванням академічною спільнотою порушень академічної доброчесності;
  • недосконалістю системи прийому на навчання до правничих шкіл;
  • відсутністю ефективних механізмів гарантування якості освіти на національному рівні та на рівні правничих шкіл;
  • неможливістю для приватних правничих шкіл конкурувати за державне замовлення на підготовку правників.

Високий рівень суспільної відповідальності правників, обумовлений вимогами до їх професійної діяльності, включаючи професійну етику, вимагає від Уряду України розробити та впровадити Концепцію реформування юридичної освіти (далі – Концепція).

Мета Концепції

Метою Концепції є створення умов для модернізації змісту юридичної освіти, спрямованих на:

  • встановлення стандартів доступу до регульованих видів правничої діяльності, у тому числі, для досягнення стратегічних пріоритетів реформи правосуддя в Україні;
  • відповідність освіти сучасним очікуванням і викликам суспільства;
  • підвищення конкурентоспроможності випускників правничих шкіл на ринку праці;
  • формування ґрунтовних теоретичних знань та практичних компетентностей правників;
  • підвищення рівня обізнаності щодо питань професійної етики та прав людини;
  • розуміння фундаментальної ролі правника в утвердженні верховенства права через захист прав і свобод людини.

Строк реалізації Концепції становить п’ять років.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Проблему можливо розв’язати шляхом проведення комплексної реформи юридичної освіти, включаючи навчання впродовж життя, що полягатиме у системному підході до зміни структури, змісту, організації та методів навчання, суттєве посилення в освітніх програмах практичної складової.

1. Визначення правничої професії

1.1. Правнича професія

Основним завданням правника є утвердження верховенства права через захист прав і свобод людини та основоположних свобод. Правнича професія – це професія, що передбачає діяльність із застосування права. Ознаками правничої професії є її самоврядність, професійна незалежність та професійна відповідальність. Окремі види правничої діяльності в силу їх соціальної значущості регулюються державою.

Регульованими видами правничої діяльності є діяльність на посадах, доступ до яких безпосередньо передбачений розділом VIII «Правосуддя» Конституції України, зокрема діяльність на посадах судді, прокурора та адвоката.

Регулювання професійної діяльності на посадах судді, прокурора та адвоката має передбачати баланс спеціальних вимог освітньої підготовки, професійної діяльності та професійного вдосконалення і визначених законом можливостей та гарантій за професійною ознакою. Особливості доступу до посад судді, прокурора та адвоката визначаються спеціальними законами.

Представники інших видів правничої діяльності можуть створювати власні самоврядні інститути, які в межах законодавства беруть участь у забезпеченні якості юридичної освіти та формуванні професійних стандартів діяльності.

1.2. Створення галузевої системи кваліфікацій

Необхідним елементом розвитку юридичної освіти є створення галузевої системи кваліфікацій, що передбачає розроблення:

  • галузевої рамки кваліфікацій;
  • професійних стандартів;
  • стандартів вищої освіти за спеціальностями «Право», «Міжнародне право»;
  • стандартів етичної поведінки;
  • умов доступу до регульованих видів правничої діяльності;
  • особливих вимог до ліцензування підготовки фахівців з вищою освітою за спеціальностями «Право», «Міжнародне право»;
  • програми та вимог до проведення ЄДКІ, ЄФВВ та ЄВІ зі спеціальностей «Право», «Міжнародне право».

1.3. Забезпечення якості підготовки правників

Для забезпечення якості юридичної освіти та перевірки відповідності здобутих результатів навчання випускників потребам ринку праці, сучасним викликам глобалізованої правничої професії та найкращим світовим практикам необхідно забезпечити ефективне функціонування внутрішньої та зовнішньої систем забезпечення якості вищої освіти.

Система внутрішнього забезпечення якості підготовки правників має передбачати забезпечення:

  • діяльності центрів забезпечення якості вищої освіти у правничих школах;
  • щорічного оцінювання здобувачів вищої освіти, науково-педагогічних працівників правничої школи;
  • підвищення кваліфікації наукових і науково-педагогічних працівників;
  • наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у тому числі самостійної роботи студентів;
  • наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом;
  • долучення правників-практиків до викладання окремих курсів чи проведення занять для майбутніх правників;
  • публічності інформації про освітні програми, ступені вищої освіти та кваліфікації;
  • дотримання академічної доброчесності працівниками закладів вищої освіти та здобувачами вищої освіти, у тому числі створення і забезпечення функціонування ефективної системи запобігання та виявлення плагіату та інших проявів академічної недоброчесності; створення дієвої системи відповідальності за недотримання вимог академічної доброчесності;
  • забезпечення для здобувачів юридичної освіти доступу до навчальних ресурсів, зокрема визнаних професійних баз даних, міжнародних інформаційних, науково-практичних, бібліотечних та інших ресурсів;
  • поєднання навчання здобувачів юридичної освіти з діяльністю у юридичних клініках, а також з проходженням практичної підготовки, стажування тощо.

Додаткові вимоги до системи внутрішнього забезпечення якості підготовки правників встановлюються у відповідних стандартах вищої освіти.

Система зовнішнього забезпечення якості підготовки правників додатково має передбачати:

  • підвищені вимоги до вступників у формі встановлення мінімального порогового балу окремих вступних випробувань для допуску до конкурсного відбору або проведення вступних випробувань у спеціально визначеному форматі;
  • залучення правників-практиків до процедур акредитації освітніх програм та інституційної акредитації закладів вищої освіти;
  • організацію та проведення Єдиного фахового вступного випробування та Єдиного вступного іспиту з іноземної мови для вступу на другий (магістерський) рівень вищої освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право».
  • організація та проведення Єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Додаткові вимоги до системи зовнішнього забезпечення якості підготовки правників встановлюються законодавством.

2. Модернізація системи юридичної освіти

2.1. Стандарти вищої юридичної освіти

Стандарти вищої освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право», необхідних для доступу до регульованих видів правничої діяльності можуть містити додаткові вимоги до правил прийому, структури освітньої програми, змісту освіти, організації освітнього процесу та атестації випускників. Нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти для відповідних освітніх програм формується у термінах програмних результатів навчання.

2.2. Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності з підготовки фахівців за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право»

Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності мають бути доповнені особливими вимогами до підготовки фахівців за спеціальностями «Право» та  «Міжнародне право», що стосуються:

  • кадрових вимог щодо започаткування та забезпечення провадження освітньої діяльності у сфері вищої юридичної освіти та післядипломної освіти, включаючи вимоги до рівня наукової та професійної активності науково-педагогічних (наукових) працівників;
  • визначення ліцензованих обсягів провадження освітньої діяльності у сфері вищої юридичної освіти та післядипломної освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право»;
  • інформаційного забезпечення започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері вищої юридичної освіти та післядипломної освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право».

Система підготовки правників

Аналіз спектру спеціальних компетентностей, необхідних для ефективної професійної діяльності за різноманітними видами правничої діяльності показує, що останні можна достатньо виразно поділити на три групи:

1. Види правничої діяльності, які вимагають володіння на належному рівні широким спектром спеціальних компетентностей, включаючи ключові компетентності, які зорієнтовані на формування здатності обіймати посади судді, прокурора та адвоката.

2. Види правничої діяльності, які передбачають опанування спеціальних компетентностей, включаючи ключові компетентності, необхідних для професійної діяльності на посадах нотаріуса, юридичного радника, слідчого, керівників та спеціалістів юридичних служб державних органів, підприємств,  установ та організацій тощо.

3. Викладацька та наукова діяльність, яка вимагає поглибленого володіння спеціальними компетентностями, включаючи компетентності з педагогіки, психології, методології наукових досліджень, які необхідні для науково-педагогічних та наукових посад.

Такі різні вимоги до представників правничої професії зумовлюють необхідність запровадження різних освітніх траєкторій.

         Ступенева освіта для здобуття доступу до регульованих видів правничої діяльності будується наступним чином (ліва гілка на блок-схемі підготовки):

  • на базі повної загальної середньої освіти через систему зовнішнього незалежного оцінювання (далі – ЗНО) особа вступає на навчання за освітньо-професійною програмою молодшого бакалавра за спеціальністю «Право» / «Міжнародне право». Обсяг освітньої програми ‒ 120 кредитів ЄКТС (тривалість навчання ‒ 2 роки).
  • випускники, які бажають в перспективі отримати доступ до регульованих видів правничої діяльності, повинні успішно здати вступний іспит на здатність до подальшого навчання в правничій школі ‒ здатність до критичного, аналітичного, логічного мислення та знання іноземної мови.
  • навчання за наскрізною (без проміжного ступеня бакалавра) освітньо-професійною програмою за спеціальністю «Право». Обсяг освітньої програми ‒ 210 кредитів ЄКТС (тривалість навчання ‒ 3,5 роки).
  • освітня програма включає на виході єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ для магістратури), який студенти здають із використанням технологій зовнішнього незалежного оцінювання.
  • кваліфікація, що присуджується після успішного закінчення освітньої програми, включаючи складання ЄДКІ, ‒ Магістр за спеціальністю «Право». Жодних спеціалізацій освітня програма містити не може.

         Ступенева освіта для здобуття доступу до інших видів правничої діяльності залишається традиційною (права гілка на блок-схемі підготовки):

  • на базі повної загальної середньої освіти через систему ЗНО особа вступає на навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра за спеціальністю «Право» або «Міжнародне право». Обсяг освітньої програми ‒ 240 кредитів ЄКТС (тривалість навчання ‒ 4 роки).
  • освітня програма включає на виході єдиний державний кваліфікаційний іспит (ЄДКІ для бакалаврату), який адмініструється із використанням технологій зовнішнього незалежного оцінювання.
  • вступ на спеціалізовані магістерські програми відбувається на основі ЄВІ (іноземна мова) та ЄФВВ (студентам, які успішно здали протягом останніх 3-х років ЄДКІ бакалаврату, за їх бажанням можуть бути зараховані отримані результати), який адмініструється  із використанням технологій зовнішнього незалежного оцінювання.
  • кваліфікація, що присуджується після успішного закінчення спеціалізованої магістерської освітньої програми, ‒ Магістр за спеціальністю «Право» / «Міжнародне право» та спеціалізацією «…». Вказання спеціалізації в дипломах спеціальності «Право» або «Міжнародне право» є обов’язковим.
  • навчання для здобуття ступеня магістра за двома спеціальностями (з врученням подвійного диплома) в розумінні частини дев’ятої статті 7 Закону України «Про вищу освіту», однією із яких є «Право», здійснюється лише на основі спеціалізованої правничої підготовки. Отримана кваліфікація не дає доступу до регульованих видів правничої діяльності.

Гнучкість побудови освітніх траєкторій (можливість зміни моделей підготовки ‒ гілок на блок-схемі) забезпечується наступним чином:

  • випускники освітньої програми молодшого бакалавра можуть вступати на скорочену освітню програму бакалавра із обсягом відповідної освітньої програми ‒ 120 кредитів ЄКТС (перехід зліва направо в блок-схемі).
  • випускники освітньої програми бакалавра за спеціальностями «Право» або «Міжнародне право» можуть вступати на наскрізну магістерську програму лише на основі успішного складання вступного іспиту на здатність до подальшого навчання в правничій школі (здатність до критичного, аналітичного, логічного мислення та знання іноземної мови). При цьому їм можуть перезараховуватися відповідні кредити (навчальні дисципліни), отримані в програмі бакалавра, загальним обсягом не більше 90 кредитів ЄКТС (перехід справа наліво в блок-схемі).
  • випускники спеціалізованої освітньої програми магістра можуть зараховуватися на скорочені освітні програми наскрізної магістерської програми із перезарахуванням відповідних кредитів, отриманих за час навчання на бакалаврському та магістерському рівнях, загальним обсягом не більше 120 кредитів ЄКТС. Вступний іспит на здатність до подальшого навчання в правничій школі для цієї категорії студентів не є обов’язковим (перехід справа наліво в блок-схемі).

2.4. Організація освітнього процесу за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право»

Підготовка правників за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» повинна здійснюватися в умовах академічної свободи правничих шкіл. Юридична освіта має надаватися закладами, в яких гарантовані академічні свободи, включаючи свободу думки, слова, об’єднань та викладання, так само, як і академічна мобільність.

Здобуття освітнього ступеня магістра зі спеціальності «Право», що дає право доступу до регульованих видів правничої діяльності, здійснюється за денною формою здобуття освіти.

2.5. Державне фінансування підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право»

Обсяг державного замовлення на підготовку фахівців за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного замовлення за поданням Міністерства юстиції України у відповідності з потребами держави і ринку праці та визначається на основі розробленої та затвердженої методики з врахуванням пропозицій представників професійних правничих спільнот та заінтересованих органів.

Державне замовлення на підготовку фахівців за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» розміщується у закладах вищої освіти, не залежно від форми власності та сфери управління за алгоритмом широкого конкурсу.

2.6. Зміст освітніх програм для здобувачів вищої юридичної освіти

Випускники правничих шкіл повинні володіти достатнім обсягом практичних навичок, який дозволить їм ефективно здійснювати професійну діяльність. До навчальних планів правничих шкіл включаються дисципліни, які формують такі навички, причому їх обсяг має поступово збільшуватися. Освітні програми та навчальні плани мають розроблятися з залученням представників правничих спільнот та повинні відображати процеси та тенденції, що мають місце в правозастосуванні, а саме використання та огляд рішень національних та міжнародних судів, зокрема, практики Європейського суду з прав людини, її включення в освітній процес відповідно до рекомендацій Ради Європи.

Освітні програми з підготовки правників мають передбачати поглиблене вивчення іноземних мов, зокрема офіційних мов Ради Європи.

Обов’язковою складовою освітнього процесу підготовки здобувачів вищої юридичної освіти є практична підготовка. Для виконання цього ключового завдання обсяг практичної підготовки має складати не менше 30 кредитів ЄКТС під час навчання у магістратурі за спеціальністю «Право».

Проходження практики відбувається на принципах взаємного моніторингу з боку правничої школи, баз практики та відповідних професійних правничих спільнот, з метою якісного набуття прикладних практичних навичок правником.

Правничі школи, що здійснюють підготовку здобувачів вищої юридичної освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» мають сприяти розвитку юридичних клінік у вигляді окремих структурних підрозділів закладів вищої освіти та впровадженню в освітній процес навчальних курсів з юридичної клінічної практики.

2.7. Спеціальні вступні випробування для вступу для здобуття вищої освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» та Єдиний державний кваліфікаційний іспит.

Для вступу на навчання за освітнім ступенем магістра зі спеціальностей  «Право» та «Міжнародне право» (права гілка в блок-схемі) передбачено проведення Єдиного фахового вступного випробування  та Єдиного вступного іспиту з іноземної мови.

Підсумкова атестація здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра зі спеціальності «Право», «Міжнародне право» передбачає складання ЄДКІ в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підсумкова атестація здобувачів вищої освіти ступеня магістра зі спеціальності «Право» (для доступу до регульованих видів правничої діяльності) передбачає складання ЄДКІ в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Запровадження ЄДКІ для здобувачів ступеня магістра за спеціальністю «Право» забезпечить зовнішній контроль якості здобутої професійної підготовки, а також заступить тестування на знання права під час іспитів на доступ до регульованих видів правничої діяльності. Це дозволить оптимізувати публічні витрати на проведення таких іспитів та уможливить їх зосередження на перевірці необхідних професійних компетенцій за відповідними регульованими видами професійної правничої діяльності.

Для проведення спеціальних вступних випробувань для вступу для здобуття вищої освіти за спеціальностями «Право» та «Міжнародне право» та Єдиного державного кваліфікаційного іспиту має бути створений Центр тестування при Міністерстві юстиції України.

2.8. Організація наукових досліджень в галузі права

Наукові дослідження в галузі права мають здійснюватися переважно у правничих школах та сприяти більш якісній підготовці правника, набуттю ним навичок наукового мислення, а також носити прикладний характер.

Правничі школи мають сприяти якомога ширшому залученню здобувачів вищої освіти до прикладних наукових досліджень, участі у студентських наукових товариствах тощо. Професійні правничі спільноти мають сприяти прикладному характеру досліджень та розвитку вмінь і навичок здійснення наукових досліджень у сфері права.

Державне фінансування наукових досліджень з права передбачається проводити переважно за грантовим принципом, з врахуванням цілей державної політики, інституційної спроможності правничої школи та її рівня академічної доброчесності.

У сфері юридичної науки гарантується свобода наукових досліджень з дотриманням принципів академічної доброчесності. Наукові дослідження у сфері права мають бути спрямовані на інтеграцію в європейський науковий простір.

3.  Професійний розвиток та навчання впродовж життя

3.1. Організація професійного розвитку

Держава сприяє безперервному професійному розвитку правників та навчанню протягом життя, що має забезпечувати безперервне поглиблення, розширення й оновлення ними своїх професійних знань, вмінь та навичок, здобуття нової спеціалізації або кваліфікації у певній галузі права чи сфері діяльності на основі раніше здобутої освіти і практичного досвіду, забезпечувати правників достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві та практиці його тлумачення та застосування.

Безперервний професійний розвиток може здійснюватися у формі самостійного навчання, навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації та іншими видами професійного розвитку.

Навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації правників за регульованими видами правничої професії здійснюється окремими спеціалізованими установами, визначеними нормативно-правовими актами з врахуванням специфіки таких видів.

Підвищення кваліфікації науково-педагогічного складу правничих шкіл здійснюється за професійними програмами підвищення кваліфікації та іншими видами професійного розвитку, включаючи програми академічних обмінів та стажувань, проведення яких сприятиме узгодженню та наближенню методик викладання у різних правничих школах.

3.2. Стажування

Для доступу до деяких регульованих видів правничої діяльності може передбачатися стажування, що проводиться з метою набуття та закріплення необхідних прикладних навичок та вмінь та полягає в перевірці готовності особи самостійно здійснювати діяльність у сфері права за конкретною професією.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів

Джерела фінансування складаються з: Державного бюджету України; проектів та програм міжнародної технічної та фінансової допомоги; інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг фінансування, матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей джерел фінансування.

Законодавчі та управлінські передумови реалізації Концепції

Впровадження положень Концепції буде здійснюватися шляхом розроблення нових, внесення змін або підготовки нових редакцій існуючих актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, інших центральних органів виконавчої влади.

Реалізація низки положень Концепції можлива після внесення необхідних змін до Закону України «Про освіту», ЗУ «Про вищу освіту» та інших спеціальних законів.

Концепція потребує розроблення Плану її впровадження («Дорожньої карти»), в якому будуть враховані поетапність її реалізації, шляхи фінансового забезпечення та необхідність пілотування окремих положень.

Очікувані результати

Реалізація Концепції сприятиме:

  • підвищенню якості юридичної освіти;
  • зміцненню верховенства права та професіоналізму правників;
  • збалансування ринкового попиту на правників і пропозиції з підготовки правників закладами вищої освіти;
  • підвищенню міжнародної конкурентоспроможності правничих шкіл з підготовки правників;
  • зростанню конкурентоздатності випускників українських правничих шкіл в умовах глобалізації на ринку правових послуг;
  • здійснення наукових досліджень у такий спосіб, що відповідає сучасним викликам.