Гендерне право у питаннях та відповідях

Що ми знаємо про гендерне право?

По-перше, гендерне право виступає як новий напрям в юриспруденції, який набув поширення в Північноамериканських, Скандинавських та деяких інших країнах Євросоюзу у другій половині XX – на початку ХХІ  століть, і який перебуває на етапі становлення в Україні.

По-друге, гендерне право – це нова галузь (інститут) права, яка тільки починає формуватися у правових системах країн із паритетною демократією, складається з правових норм, які встановлюють засоби забезпечення рівності прав людини незалежно від статі, а також передбачають межі допустимих відмінностей у правах залежно від статі.

Що таке гендерна термінологія?

Гендерну термінологію як сукупність відповідних термінів можна віднести до законодавчих новел вітчизняного гендерного права, роз’яснення яких надається у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків» від 8 вересня 2005 р.

Відповідно до ст. 1 розділу І вищезгаданого Закону надається визначення таких гендерних термінів: «рівні права жінок і чоловіків», «рівні можливості жінок і чоловіків», «дискримінація за ознакою статі», «позитивні дії», «сексуальні домагання», «гендерна рівність», «гендерно-правова експертиза».

Водночас вищезгаданий Закон оперує такими термінами, як «паритетне становище жінок і чоловіків», «гендерна політика», «гендерна культура», «гендерна асиметрія», «гендерний дисбаланс» та ін. Проте роз’яснення відповідних понять у цьому правовому документі не надається.

Яким є нормативне регулювання гендерного права?

Нормативну основу гендерного права в Україні складають Конституція України від 28.06.1996 і ратифіковані міжнародні документи:

• Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;
• Конвенція про заборону катувань;
• Конвенція про права дитини;
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права;
• Міжнародний пакт про соціальні, економічні і культурні права.

Також нормативно-правовою базою гендерного права  в України є:

• Постанова ВРУ від 17.06.1999 «Про засади державної політики України у галузі прав людини»;
• Постанова ВРУ від 05.03.1999 «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок»;
• Постанова ВРУ від 17.09.1999 «Про Концепцію державної сімейної політики»;
• Указ Президента України від 25.04.2001 «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні»;
• Постанова КМУ від 06.05.2001 «Про Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001–2005 роки»;
• Указ Президента України від 26.07.2005 «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»;
• Закон України від 08.09.2005 «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Зауважимо, що цей перелік не є вичерпним.

Чи потрібно вивчати гендерне право майбутнім правникам?

Так! Більшість зобов’язань України щодо гендерної рівності, на жаль, так і залишаються нереалізованими. Тому майбутнім правникам необхідно сформувати в себе гендерну чутливість, отримати навички щодо захисту прав осіб, які постраждали від проявів гендерної нерівності, насильства ти інших видів дискримінації.

На юридичному факультеті ЧНУ у 2020-2021 навчальному році вперше буде викладатися дисципліна вільного вибору для студентів 4го курсу «Гендерна рівність і заборона дискримінації». Зокрема, її опанування передбачає вивчення міжнародних і національних механізмів впровадження рівних можливостей жінок і чоловіків; з’ясування особливостей правового регулювання у предметній сфері гендерної рівності та заборони дискримінації; набуття вмінь у сфері адвокаційних заходів, спрямованих на підвищення рівня реалізації та захисту рівних прав жінок і чоловіків; з’ясування особливостей практики ЄСПЛ з гендерних аспектів людських прав і заборони дискримінації; формування вмінь щодо реалізації власних прав та виконання обов’язків з урахуванням принципу гендерної рівності.

Отож, долаємо гендерні стереотипи разом!