Вітаю, любий читачу! Нещодавно я повернулася з неймовірно гарного міста на півночі Королівства Нідерландів – Гронінгену, де протягом весняного семестру мені випала нагода відчути себе європейською студенткою. В цій статті я охоче поділюся своїми враженнями та досвідом.
Моє навчання проходило в рамках програми міжнародної кредитної мобільності ERASMUS+, основною метою якої було вивчення предметів, які пропонуються студентам університету м. Гронінген, що здобувають ступінь бакалавра права (LL.B), які є можливими для вибору студентам, що навчаються по обміну.
В університеті викладають нідерландською та англійською мовами, а семестрове навчання поділяється на два блоки. Мій весняний семестр складався з block 3 та block 4, які були окремими періодами навчання, протягом кожного з них я вивчала обрані мною предмети, а тоді складала іспити.
За умовами програми ERASMUS+ я повинна була обрати предмети з різних галузей із загальним обсягом у 30 кредитів. Таким чином, у block 3 я вивчала три предмети – «Вступ до Міжнародного публічного права та права Європейського Союзу», «Регулювання Кіберзлочинності» та «Альтернативне вирішення спорів». У block 4 я вивчала наступні два предмети: «Вступ до Права Інформаційних Технологій» і «Сучасні Цінності Міжнародного Права». Така «дозована» система навчання мені дуже сподобалась, адже студент не розсіює свою увагу.
До завершення block 3 у Нідерландах діяли коронавірусні обмеження, тому відвідувати лекції в очному форматі мали можливість лише 75 осіб. Самі місця у авдиторіях «бронювлися» заздалегідь через систему LibCal. Всі інші студенти мали можливість доєднатися до лекцій у режимі livestream (наживо), оскільки лекційні зали оснащені сучасною системою відео-та звукозапису, що давала можливість спостерігати одночасно за викладачем та презентацією, яка виводилася на екран. Крім того, ці записи залишалися у вільному доступі на університетському студентському порталі NESTOR (до речі, з 01.09.2022 цей портал носить назву Brightspace, і, чесно кажучи, інтерфейс — не найкращий), a зберігалися вони до кінця складання іспитів та перездач. На щастя, з початку block 4 всі обмеження були зняті і я мала можливість відвідувати лекції та семінари не перебуваючи за екраном ноутбуку.
У Гронінгені відсутня так звана «система репетиторів». Це означає, що студенти самостійно несуть відповідальність за своє навчання. Також, від нас очікувалася попередня підготовка до лекцій та working groups (семінарських груп, де передбачена командна робота, дискусії та ін., що допомагало ще раз закріпити вивчене), оскільки без цього було набагато важче сприймати матеріал, і, як результат, готуватись до іспитів.
Всі лекційні матеріали, домашнє завдання, обов’язкова до прочитання література, презентації були у вільному доступі на вищевказаному студентському порталі NESTOR. Доступ до нього мали лише викладачі та студенти, останнім присвоювався студентський номер (логін) і пароль для входу в особистий кабінет.
Система оцінювання повністю відрізнялася від тієї, до якої ми звикли в ЧНУ. Студент міг заробити бал з предмету лише під час іспиту, шкала оцінювання в Університеті Гронінгену є 10-бальною. Що цікаво, то оцінку «десять» з предмету на практиці міг отримати лише 1% з усієї кількості студентів. Також з’ясувалось, що екзаменатори надавали перевагу тому, щоб відповідь на питання іспиту була чіткою і по суті, тобто якщо студент намагався «розписати» питання на кілька сторінок А4, щоб продемонструвати свої знання – він не отримував додаткових балів, або взагалі був оцінений на нуль. На факультеті права успішно здати іспит можливо у разі, якщо ти отримав не менше 6 балів.
Мені надзвичайно імпонує те, що так званий «попередній бал» з кожного іспиту надсилався студенту на його університетську пошту перед тим, як його затвердить адміністрація факультету. Пізніше, викладачі надавали доступ до результатів тестування студента на порталі NESTOR. Таким чином, кожен мав можливість на свої очі побачити як його оцінили, і які зауваження йому слід взяти до уваги (особливо, якщо студента чекає перездача). У разі незгоди і наявності обґрунтованих претензій, студент мав право подати апеляцію.
Не можу не згадати про те, що всі іспити складалися в окремій будівлі – Aletta Jacobshal, надзвичайно гарній екзаменаційній/лекційній залі, інтер’єр якої захоплює своїм помаранчевим кольором. Чотири з п’яти іспитів, які я складала, були у комп’ютерному форматі: завдання на папері, а відповіді друкувалися на комп’ютері. Такі іспити складалися з декількох питань та підпитань до них. Для кожного підпитання було відведено окреме поле текстового редактору, куди студент записував свою відповідь. Зауважу, що на деяких іспитах дозволялося використання проаналізованого під час навчання законодавства, проте це жодним чином не спрощувало завдання. Потрібно було вміти правильно застосовувати його до практичних питань, а також апелювати до теоретичних знань з предмету, логічно і критично мислити та намагатися бути лаконічним у своїх відповідях. Іспит з предмету «Альтернативне вирішення спорів» відрізнявся від інших, оскільки він був поділений на два окремих papers, один з яких мав 20%, а інший – 80% від загальної оцінки. Мені потрібно було прочитати і проаналізувати ситуацію, та надати свою правову оцінку (фактично, допомогти клієнту у виборі юрисдикції, та права, яким він буде користуватися при подачі позову у правильно обраний суд) з використанням вивченого законодавства і загальних знань. Всі іспити я склала успішно і дуже задоволена результатами.
За час навчання я познайомилася з багатьма чудовими людьми з різних країн світу. Під час весняних канікул, у квітні 2022 року, я відвідала Маастрихт та Бельгію (Брюссель і Брюгге), разом зі своїми друзями з Фінляндії та США. Це був неймовірний досвід, який показав мені, що неможливе можливо. Навчання було непростим, але при цьому дуже цікавим, тому воно однозначно того було варте. Буду рада поділитися своїми враженнями і досвідом з іншими студентами.
Катерина Роскрут
студентка 4 курсу
