Маючи досвід навчання у Вищих навчальних закладах і в Україні, і в Австрії, я часто чую однакові запитаня від своїх друзів та знайомих: «Де тобі більше подобається? Який університет кращий?». І якою очевидною на перший погляд не здавалась би відповідь, задумавшись серйозно, відповісти на це питання досить важко. Чому? Тому що я мала можливість побачити і оцінити всю австрійську систему вищої освіти зсередини, проаналізувати всі плюси і мінуси та зробити висновки, які насамперед можна використати для покращення деяких процесів в ЧНУ, а також щоб запровадити позитивний закордонний досвід.
Безперечно навчання у Відні кардинально відрізняється від українського і це зумовлено різними факторами. Які ж основні відмінності?
По-перше, сама побудова навчального процесу. Студенти повинні вміти правильно розпоряджатись своїм часом і дуже ретельно все розплановувати. Навчання не поділене на курси і в студентів немає обов’язку отримати диплом через 4 роки. Сам бакалавріат розділений на три фази: die Studieneingangs- und Orientierungsphase (STEOP, так звана «вступна фаза»), Common Body of Knowlege (CBK) i Hauptstudium (основний етап). В кожній фазі необхідно обрати предмети та набрати визначену кількість ECTS-балів. Така система є особливо зручною для тих, хто працює або в зв’язку з іншими обставинами не може виділяти достатню кількість часу на університет. На мою думку, запровадження такої системи було б корисним і для нашого університету, оскільки тоді б відпала необхідність наявності заочної форми навчання та індивідуальних планів.
Предмети на семестр обираються самостійно, а самі заняття побудовані таким чином, що їх не обов’язково відвідувати. На лекційних заняттях немає журналів і списків, а викладачі не зважають на те, хто присутній в аудиторії. Головний «челлендж» для студента – успішно скласти іспит, і питання підготовки повністю лягає на його плечі. Тому досить часто доводиться самостійно проходити необхідний матеріал, що потребує високого рівня самоорганізації та мотивації. Багато моїх знайомих декілька разів перездавали екзамени просто через те, що не могли вчасно себе зорганізувати і почати самостійно вчитись, адже ніхто не примушує готувати завдання та ходити на пари. Щодо перездач, то на кожен предмет дається по 4 спроби. Не здав цієї сесії? Не страшно, спробуй наступного разу, проте ніяких винятків з правил не існує і викладачі ніколи не підуть назустріч, навіть якщо до прохідного балу не вистачає лише 1% (якщо не довести неправильність екзаменаційних завдань, що в принципі неможливо). А самі тестові завдання і задачі складені таким чином, що їх не вдасться здати просто “зазубривши” матеріал. Необхідно розуміти всю інформацію та застосовувати логічне мислення. Тобто фактично кожен екзамен проходить у формі “страшного” для українських студентів ЗНО.
Семінарські завдання дуже схожі на наші семінари, проте акцент робиться на роботах у команді, підготовці найрізноманітніших презентацій та проектів, а оцінка формується не за рахунок кінцевого екзамену, а за результатами даних робіт. Мені подобається, що під час вивчення серйозних тем у галузі економіки і права нам дають змогу проявити фантазію та креатив. Єдиний мінус – це невелика кількість таких семінарів протягом бакалавріату. На початковому етапі навчання на вибір даються тільки лекції, до екзаменів з яких потрібно готуватись самостійно.
У WU студент може бути впевненим, що знайде все, що йому потрібно. Найбільшим плюсом особисто для мене є навчальна платформа університету Learn@WU. У кожного студента є своя персональна сторінка і, після реєстрації на відповідний предмет, на на ній з’являються розклад занять та всі необхідні матеріали, а саме: література, різні інтерактивні відео-завдання, відеозапис лекцій, а найголовніше – тести, які допомагають ефективно готуватись до екзамену. Крім того, завжди можна знайти Musterklausuren (зразки екзаменів з минулих сесій) для того, щоб перевірити знання за пройденим матеріалом та оцінити складність завдань. Саме за допомогою цієї платформи можна комунікувати з викладачем, отримувати додаткові завдання, а також спілкуватися в форумі з іншими студентами і, за необхідності, поставити запитання тутору. Через платформу відбувається і реєстрація на предмети та іспити. На мою думку, така система значно полегшує життя студентів і, незважаючи на складність її розробки та підтримання функціонування, запровадження такої навчальної онлайн-платформи було б корисним і для нашого університету.
Незважаючи на всі переваги, WU, як на мене, має і досить вагомі недоліки, які б я хотіла коротко перечислити:
1. Реєстрація на предмети. Реєстрація проходить онлайн, приблизно за два тижні до початку навчання здебільшого о 14:00 по Віденському часу. На лекції потрапити досить легко – можна і взагалі не реєструватись, а просто прийти на заняття- це ніяк не контролюється. А от на кінцевих етапах навчання, коли залишаються тільки семінари, а на 1000 людей виділяють лише 60-80 місць на семестр, розпочинаються проблеми. Уявіть ситуацію, коли одночасно 1000 людей рівно о 14 годині 59 хвилині і 58 секунді починають оновлювати сторінку сайту – сервер не витримує і тільки щасливчикам вдається отримати бажане місце. Всім іншим потрібно чекати наступного семестру без жодних винятків.
2. Невелика кількість семінарів та відсутність поняття «групи». Можливо для когось це і не видасться недоліком, проте я вважаю “групу” важливою складовою студентського життя. Як я вже зазначала раніше, на початкових фазах студенти можуть відвідувати лише лекції. На лекціях у WU присутні до 800 чоловік, і кожного разу це різні люди, тому побачити 2 рази поспіль однакові обличчя майже нереально. Часом і взагалі немає сенсу відвідувати лекції, так як навчатись самому за допомогою онлайн-уроків та «супер-платформи» раціональніше. Таким чином втрачається можливість живого спілкування і можливість побудови соціальних зв’язків (що є надзвичайно важливим саме на початковому етапі навчання). А про персональний контакт з викладачами можна і не згадувати – деколи важко запам’ятати імена 20-ти людей в групі, а що, коли таких студентів аж 800? Лише під кінець навчання, з появою семінарів, формується так звана «група», але на кожен предмет групи складаються окремо, із студентів з різних семестрів.
Звичайно, не вдасться відразу кардинально змінити систему навчання в ЧНУ та започаткувати всі новаторства європейської освіти, проте, я вважаю, що саме юридичний факультет ЧНУ рухається в правильному напрямку. І дуже схвальним є те, що багато наших студентів використовують можливість навчання в європейських університетах через різноманітні програми мобільності. Саме вони допоможуть нашому факультету продовжувати далі європейський розвиток, поступово впроваджуючи свій позитивний досвід.
Анастасія Божик
студентка 5 курсу
