Запровадження інституту множинного громадянства в Україні

22 січня 2024 року Президентом України було внесено до Верховної Ради України проект Закону №10424 «Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України». Цим проектом пропонується викласти Закон України «Про громадянство України» від 2001 року в новій редакції. Найбільш суттєві зміни стосуватимуться процедури прийняття до громадянства, переліку осіб, які не можуть отримати громадянство України та підстав втрати громадянства України.

Зокрема встановлюється перелік держав, громадяни яких можуть набути громадянства України в спрощеному режимі. Це країни Європейського Союзу, Великобританія, Канада, Норвегія, США, Швейцарія та Японія. Спрощений порядок набуття громадянства України громадянами таких держав полягатиме у поданні ними під час набуття громадянства України декларації про визнання себе громадянином України та позбавлення обов’язку повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави, як наразі передбачає чинне законодавство.

Новели проекту у своїй сукупності передбачають лібералізацію в Україні інституту подвійного/множинного громадянства. На розгляді Верховної Ради України вже знаходяться проекти (реєстр. №2590 від 13.12.2019; реєстр. №6368 від 02.12.2021; реєстр. №6368-д від 30.06.2022 та ін.), якими також пропонується певна лібералізація в Україні інституту подвійного/множинного громадянства.

Разом з тим, питання множинного громадянства, як в міжнародному праві, так і в теорії конституційного права є неоднозначним. Наша держава довгий час на конституційному та міжнародному рівнях послідовно проводила політику негативного ставлення до подвійного/множинного громадянства та вживала заходів для його уникнення. Так, після схвалення Конституції України в 1996 році для реалізації проголошеного принципу єдиного громадянства Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» від 16 квітня 1997 року було запроваджене положення про втрату громадянства України внаслідок добровільного набуття громадянства іншої держави. У 2001 році був прийнятий нині діючий Закон України «Про громадянство України», який також містить відповідний механізм. З огляду на наведене, поняття «єдине громадянство» в цілому як конституційно-правовий інститут потребує тлумачення, а також уточнення у конституційних нормах. Наразі в Конституційному Суді України триває розгляд справи за конституційним поданням 99 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення ст. 4 Конституції України в аспекті положення про те, що в Україні існує єдине громадянство.

Необхідно також зазначити, що питання доцільності подвійного (множинного) громадянства неодноразово вивчалося та аналізувалося у міжнародному праві, оскільки множинне громадянство породжує юридичні та політичні колізії. В умовах України наявність в особи подвійного/множинного громадянства потенційно може створювати істотні проблеми у вирішенні питань щодо: проходження особами з подвійним/множинним громадянством військової служби; оподаткування; забезпечення дипломатичного захисту таких осіб; лояльності таких осіб по відношенню до держав їх громадянства; реалізації такими особами виборчого права; зниження обороноздатності держави, зокрема, шляхом ухилення осіб, що мають подвійне/множинне громадянство, від проходження військової служби та від кримінального чи іншого судочинства тощо.

У ч. 1 ст. 20 Закону в редакції проекту встановлюються нові підходи до підстав для втрати громадянства України. Так, однією із підстав втрати громадянства України є «добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Україною державою-агресором або державою окупантом, або громадянства (підданства) іншої держави, яка не визначена як держава, громадяни (піддані) якої набувають громадянство України у спрощеному порядку…». За такого підходу створиться ситуація, коли іноземці, які набуватимуть громадянство України у спрощеному порядку, за вітчизняним законодавством матимуть право на законних підставах мати подвійне/множинне громадянство і користуватися всіма права і свободами громадянина України, в той час як громадяни України, які набуватимуть громадянство інших держав, що не включені до переліку держав, що міститься в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону, підлягатимуть санкціям у вигляді втрати громадянства України. Необхідно також звернути увагу на те, що для набуття громадянства України за територіальним походженням, знання основ Конституції України, історії України, володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови є обов’язковими умовами (ч. 3 ст. 8 Закону в редакції проекту). Такий підхід ставить осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походження, у гірше становище ніж осіб, які є громадянами держав, що перелічуються у п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону в редакції проекту.