01 листопада 2022 року набула чинності Конвенція Ради Європи «Про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» або іншими словами Стамбульська конвенція, яка спрямована на захист, запобігання та протидію насильству стосовно жінок та домашньому насильству.
Цей документ визначає насильство проти жінок як порушення фундаментальних прав людини та прояв гендерної дискримінації та визначає перелік дій, які повинні бути криміналізовані, серед яких, зокрема, фізичне, психологічне, економічне та сексуальне насильство.
Стамбульська конвенція передбачає захист жінок від усіх форм насильства та дискримінації, рівність між жінками й чоловіками, політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги як в мирний час, так і під час війни. Дана угода ґрунтується на принципах, що домашнє насильство не є приватною справою і вимагає спільних зусиль для його подолання як від органів державної та місцевої влади, так і від громадськості. Ратифікація Стамбульської конвенції передбачає створення спеціалізованих сервісів для жінок і дівчат, які страждають від домашнього насильства.
Домашнє насильство під час війни – це поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Низький рівень доходів, безробіття, втрата місця проживання – все це призводить до непорозумінь та негараздів у сім’ї та може переростати у насилля. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично й матеріально.
Нещодавно на Національній гарячій лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації проводилось опитування абоненток, постраждалих від домашнього насильства. Лише 40 із 202 жінок зіткнулися з домашнім насильством вперше в період повномасштабної війни.
Статистика вказує на зменшення кількості повідомлень про вчинення домашнього насильства. Однак, це зумовлене тим, що під час війни потерпілі від домашнього насильства не бажають акцентувати увагу на цій проблемі, саме через військові дії, які відбуваються в Україні. Ще однією причиною є відсутність у потерпілих фізичної можливості звернутися по допомогу через те, що знаходяться під окупацією або в нещодавно деокупованих громадах, в яких ще не поновили роботу відповідні структури, які мали б реагувати на випадки домашнього насильства чи надавати допомогу постраждалим від нього. І ще один фактор, який вплинув на зменшення кількості повідомлень про домашнє насильство є те, що багато хто не ідентифікує домашнє насильство як таке.
Домашнє насильство є одним із найаморальніших та неприпустимих явищ, яке у період війни може лише загострюватися і при цьому залишатися невидимим. Сподіваємося, що ратифікована Стамбульська конвенція виявиться ефективним міжнародним документом по запобіганню насильству щодо жінок і домашньому насильству.
Марія Дякур
доцент кафедри кримінального права
