11 червня 2021 року за Програмою «Періодичного навчання суддів апеляційних та місцевих загальних судів з метою підвищення рівня їхньої кваліфікації» відбувся всеукраїнський семінар проведений у співпраці з юридичним факультетом Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича на тему: “Правові позиції Верховного Суду щодо захисту права власності” в онлайн режимі на платформі ZOOM.
В заході прийняли участь:
- Коротких Олександр Антонович – начальник відділу підготовки викладачів (тренерів) Національної школи суддів України, суддя Верховного Суду України у відставці, заслужений юрист України;
- Ступак Ольга В’ячеславівна – суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді;
- Умнова Олена Володимирівна – викладач-координатор відділу підготовки викладачів (тренерів) Національної школи суддів України, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відставці, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України;
- Гайдук Віра Іванівна – головний спеціаліст Дніпровського регіонального відділення Національної школи суддів України, суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставці;
- Нижний Андрій Валерійович – суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (2014-2020 рр.);
- Кіріяк Оксана Василівна – доцентка кафедри приватного праваюридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидатка юридичних наук;
- Пацурківський Юрій Петрович – доцент кафедри приватного права юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидат юридичних наук.
Модератором заходу виступив Огородник Анатолій Петрович – директор Чернівецького регіонального відділення Національної школи суддів України, суддя у відставці, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України.
У своїй доповіді на тему: «Про основні підходи до розуміння природи сутності і змісту права власності» доцент кафедри приватного права, к. ю. н. Пацурківський Ю. П. зосередив увагу присутніх на наступних моментах:
В основі природи такого феномену як власність є свідомість, це основна категорія для мислячої істоти якою є людина.
Свідомість людини дозволяє проводити людині межу між її з потребами та інтересами. Це близькі проте не тотожні речі. Потреби та інтереси зумовлюють наші бажання які також містяться в нашій свідомості, бажання як правило мають матеріальний характер (прямо чи опосередковано так чи інакше), матеріальний та особистий на власний розсуд характер бажань зумовлює необхідність присвоєння матеріальних благ. Присвоєння характеризується через намір вважати річ своєю та впливати на неї на свій розсуд та зберегти монополію на цей вплив. Тобто відокремити цей монопольний вплив від усіх інших членів суспільства. А от розуміння чинників, які визначають способи та засоби реалізації свого права на власність, знову ж таки будуть залежати в ідеальному випадку від свідомості окремих індивідів. На справді, не лише від свідомості але й від правил поведінки, які прийняті у суспільстві у зв’язку з внормуванням відносин з приводу присвоєння власності та її відчуження що здійснено у зв’язку з потребою забезпечення суспільного інтересу. Основна проблема полягає в тому, чим саме керується свідома фізична особа власник, які чинники приймає до уваги при цьому та чим керується носій влади у суспільстві — держава (той, хто встановлює правила з приводу присвоєння та відчуження майна, та визначає межі щодо свободи дій власника у цій сфері).
Тобто внутрішній контроль поведінки власника – це його система цінностей, мораль, правосвідомість. Зовнішній контроль забезпечують норми позитивного права, які гарантовані силою державного примусу. Безумовно важливим є пріоритет інтересів приватного власника.
Однією з фундаментальних умов функціонування сучасної економічної системи і, водночас, однією з найбільш складних для розуміння є дієва і стійка система права власності.
Основна проблема нашої країни – питання власності. У нашій країні немає належним чином забезпеченої правовим захистом власності, оскільки не можна володіти тим, що не захищене. Без вирішення цієї проблеми, у держави не буде перспектив. Зміцнення системи відносин власності, однією з умов чого є вдосконалення та розвиток відповідного правового інституту, є життєво необхідним завданням для держави. А з цим пов’язана необхідність визначення найбільш актуальних проблем права власності, без вирішення яких вся система буде недостатньо ефективною.
Необхідно враховувати у законотворчій роботі та правореалізаційній діяльності традиції країни, в тому числі – правові. Щодо думки суспільства до правових традицій у сфері регулювання майнових відносин треба віднести досить розмите уявлення про різницю між володінням і власністю, поєднання власності як найбільш повного речового права не з законом, а з владою, не обов’язково навіть державною, а також нерозвиненість традицій приватної власності.
Із цього випливає, що першою серед інших проблем права власності є проблема її легітимності, визнання правомірною і морально обґрунтованою свідомістю громадян. Тому і проблема пошуку нормативних та інших заходів з метою забезпечення легітимності власності, також займає важливе місце у відповідній проблематиці.
Потрібно пам’ятати про питання розуміння суті та змісту права власності, його функцій. Зазначимо, що розуміння права власності на Заході спирається на ґрунтовно розроблені філософсько-правові теорії – природного права, функціональну, утилітаристську, трудову та ін. На розвиток американського права власності значний вплив здійснила трудова теорія, згідно з якою власність створюється власною діяльністю, працею у широкому розумінні. Питання про те, на які теорії спиралися вітчизняні законодавці, котрі створювали позитивне право власності, не має відповіді.
Західне розуміння права власності розкривається і через визнання на доктринальному і нормативному рівнях його призначення. Воно вбачається у максимізації добра, комфорту, сприянні ринку, зв’язку з людськими цінностями тощо.
Загальний огляд проблематики права власності, таким чином, дає змогу дійти висновку, що без визначення кола найбільш актуальних із них та їх вирішення розвиток всього інституту вкрай уповільнюється. А це негативно впливає і на соціально-економічне становище в країні. Серед таких проблем, на думку автора, проблеми легітимації власності, які можна вирішити не тільки нормативними інструментами, але й політичними; зміцнення її соціального і гуманістичного складника, моральних засад та питання захисту.
К.ю.н., доц. кафедри приватного права Ю. П. Пацурківський