«Військовий Шенген» в Європейському Союзу: що це таке?

«Військовий Шенген» — це умовний термін, який означає логістичну та інфраструктурну готовність країн ЄС та партнерів до швидкого переміщення військових підрозділів і ресурсів Європою в умовах воєнного стану, на відміну від цивільного Шенгену, який стосується вільного пересування громадян. Ця ініціатива передбачає зону вільного військового проходу на кшталт політичної Шенгенської зони, спрощення бюрократичних процедур, прискорення подолання кордонів та налагодження роботи логістичних центрів та модернізацію транспортної інфраструктури, щоб швидше прокладати війська і матеріали через кордони для потреб оборони.

У контексті агресивної зовнішньої політики росії та нових загроз для країн ЄС питання військової мобільності стало стратегічним. Європейська транспортна мережа наразі не здатна забезпечити швидке перекидання військових підрозділів із західних регіонів на східні кордони. Про це заявив Єврокомісар з питань транспорту Апостолос Ціцтікостас. За його словами, у разі воєнної кризи Європа ризикує втратити цінний час через застарілі мости, вузькі дороги, повільні прикордонні переходи та недостатню взаємодію між залізничними лініями.

Проєкт так званого “Військового Шенгена” з’явився далеко не вчора, й навіть не у 2022 році. Він був започаткований ще у 2017 році під назвою “Військова мобільність”, а практична реалізація розпочалась у 2018 році. Після першого плану кампанії ЄС щодо військової мобільності у 2018 році 10 листопада 2022 року Європейська комісія та Верховний представник ЄС запропонували План дій щодо військової мобільності 2.0., який поширюється на період 2022-2026. Сюди залучені майже всі країни – члени ЄС, а також Канада, Норвегія та США беруть участь у проекті військової мобільності. План дій 2.0 ґрунтується на успіху першого плану дій і містить 38 заходів: 29 заходів на рівні ЄС та дев’ять, які спрямовані на країни – члени з бюджетом 807 мільйонів євро. План 2.0 фінансуватися за рахунок фонду Connecting Europe Facility (фінансування проєктів транспортної інфраструктури подвійного призначення) та Європейського оборонного фонду (підтримка розвитку сумісних логістичних і цифрових систем).

Зокрема, План дій 2.0 зосереджений на:

• Удосконалення транспортної інфраструктури подвійного використання;
• Оновлення військових вимог, включаючи вимоги до ланцюга постачання палива для військового транспорту;
• Цифровізація адміністративних процесів;
• Розвиток стратегічних транспортних засобів відповідно до звіту «Скоординований щорічний звіт з питань оборони» (CARD) від 2020р.;
• Захист від кібератак та інших гібридних загроз, а також усунення ризиків, пов’язаних з прямими іноземними інвестиціями в критичну інфраструктуру;
• Підвищення стійкості до зміни клімату та енергетичної безпеки, а також вирішення інших ризиків безпеки в транспортному секторі.

Так, хоча «Військовий Шенген» й стосується переміщення військових, техніки та озброєння, але це лише його частина. Більше того, дійсно переміщення небезпечних вантажів, наприклад, боєприпасів, чи негабаритного вантажу вимагає отримання дозволів. Але під час реальної війни навряд чи хтось буде цим опікуватись, навіть попри уявлення про рівень європейської бюрократії. Але й мостами та дорогами все не обмежується, бо є потреба й у хабах, які мають забезпечити максимально швидке перевантаження всіх військових вантажів з кораблів чи літаків на залізничні платформи чи автотранспорт. Тому під цю програму підпадає й розвиток авіаційної військово-транспортної наземної інфраструктури.

А ще одним аспектом “Військового Шенгену” – це функціонування єдиної логістичної мережі, коли обслуговування та забезпечення озброєння та військової техніки різних європейських країн та країн НАТО має бути одноманітним. Бо “Військовий Шенген” це в першу чергу про логістику, яка об’єктивно є основною на війні. Бо можливість швидкого перекидання військ та їх забезпечення є фундаментом обороноздатності. А ось тут у ЄС є проблеми, так, наприклад Румунія, яка для того, щоб експлуатувати американські танки Abrams спочатку мусить облаштувати дороги та мости, оскільки саме у вантажність кожного конкретного моста починає впиратися можливість просто перекинути танковий підрозділ. А танки Abrams, які у версії M1A2 SEP v3 важать 66,8 тонни до якого ще необхідно додати вагу трала. І це стосується й залізничних колій, які потребують оновлення в більшості країн ЄС.

Таким чином, «Військовий Шенген» у ЄС – це про дороги, мости, логістичні центри, склади забезпечення та хаби. І саме на ці питання у Плані дій 2.0 ЄС направлена абсолютна більшість ресурсів. Оскільки Європейський Союз визнає, що військова мобільність є ключовою в питаннях обороноздатності. І якщо ЄС хоче залишатися сильним у нестабільному світі, він має подбати про те, щоб війська та озброєння могли рушити до кордону не за тиждень чи місяць, а вже за кілька годин.