Теодот Галіп: юрист, письменник, дипломат

Юридичним факультетом ЧНУ ім. Юрія Федьковича спільно із Чернівецьким обласним краєзнавчим музеєм з нагоди відзначення 150-річчя заснування нашого університету проведено науково-просвітницький захід «Теодот Галіп: юрист, письменник, дипломат».

З вітальним словом до учасників звернулась Оксана Ротар, заступниця директора ЧОКМ з наукової роботи, яка розповіла, що захід відбувається на окремій локації музею, що відтворює побут Чернівців кінця XIX початку XX століть. Знаковим є те, що Теодот Галіп був одним із яскравих представників інтелігенції того часу та відіграв значну роль у суспільно-політичному житті краю.

Про становлення Теодота Галіпа як свідомого буковинця, знаного правника, фахового дипломата, а також його наукову спадщину яка стосувалась досліджень у царині приватного права, кримінального судочинства, теорії «живого права» розповіли Тетяна Грекул-Ковалик, к.ю.н., доцент, доцент кафедри теорії права та прав людини, Іван Торончук, к.ю.н., доцент, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства та Павло Крайній, к.ю.н., доцент кафедри публічного права.

Про його творчу спадщину у якості письменника розповіла к.ф.н, провідна фахівчиня літературно-редакційного відділу видавництва «Рута» Оксана Колодій – авторка монографії «Теодот Галіп – письменник, юрист, дипломат».

Довідково:

Теодот Мелетійович Галіп (1873–1943) – видатний український письменник, адвокат, політичний і культурний діяч, дипломат, який зробив значний внесок у розвиток українського національного руху на Буковині та за її межами, залишив безцінну творчу та наукову спадщину.

Народився 19 червня 1873 року в селі Волока (Вашківецька громада Вижницького району Чернівецької області) у родині священика Мелетія Галіпа та громадської діячки Євфросини Гафенк.

Закінчивши однокласну сільську школу, його зарахували до четвертого класу чернівецької школи, а через рік – до цісарсько-королівської гімназії. Після завершення гімназійного навчання Т. Галіп успішно вступив на юридичний факультет Чернівецького університету імені Франца Йосифа, по закінченні якого отримав ступінь доктора права (липень 1898 р.).

Весь період навчання Т. Гліпа на факультеті нерозривно пов’язаний із становленням його світоглядних ідейно-патріотичних поглядів, на які неабияк вплинули твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Юрія Федьковича, ідеї Михайла Драгоманова, а також дружба з Осипом Маковеєм.

1898 р. молодий докторант розпочав практикувати, відкривши власну адвокатську канцелярію у Чернівцях, захищаючи права незаможних громадян, що свідчить про його соціальну відповідальність та прагнення до справедливості. Його офіс став місцем, де українці могли отримати кваліфіковану юридичну допомогу, а це було особливо важливо в умовах австро-угорської адміністрації.

Після дипломатичної служби в Італії та Відні, Галіп переїхав до Хуста (Закарпаття), де з 1923 року продовжив адвокатську практику. У цей період він активно долучався до культурного життя українців Підкарпатської Русі, підтримуючи національні ініціативи та сприяючи правовій освіті населення.

Загалом, адвокатська діяльність Теодота Галіпа відзначалася глибоким розумінням соціальних проблем, активною громадською позицією та внеском у розвиток української правової думки.

Окрім практичної діяльності, Галіп був залучений до громадських ініціатив. Брав активну участь в українському національному житті на Буковині. У його публіцистичних нарисах і статтях, що часто публікувалися в місцевих періодичних виданнях, висвітлювалися найбільш актуальні проблеми суспільно-політичного, соціально-економічного й культурно-освітнього життя українців Буковини.

Був головою Союзу Січей на Буковині (1904–1914) та очолював буковинське відділення Української радикальної

У 1911 році обраний послом до Буковинського крайового сейму, де активно відстоював потреби селянства, звинувачуючи царську владу в байдужості до даної переважаючої верстви населення.

Під час Першої світової війни Т. Галіп воював на фронті у складі австрійської армії. Після розпаду Австро-Угорської імперії, повернувшись до Чернівців, знову активно «влився» у суспільно-політичне життя Буковини: головував у товаристві «Українська воля» та входив до всіх культурно-освітніх українських товариств у Чернівцях.

З чіткою громадською позицією, Т. Галіп завжди прагнув зробити свій внесок в українську справу. Зокрема, разом з однодумцем, випускником юридичного факультету Чернівецького університету (1904 р.), адвокатом Левом Когутом написав програму для новоствореної народно-демократичної партії «Національної Ради русинів на Буковині», утвореної восени 1905 р.

Гострий розум, досвід практичної діяльності у сфері юриспруденції, розуміння суспільних і державних потреб, надали вихідцю з Буковини можливість працювати в Міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки (кінець 1918–1920 рр.). Даний етап його політичної кар’єри пов’язаний з історично-значущою зустріччю з провідними вченими та політиками того часу (професори О. Богаєвський, Б. Кістяківський, О. Ейхельман, міністр М. Василенко, отаман О. Сливинський та ін.), на якій вперше було підняте питання приєднання Криму до України.

В 1919 р. Т. Галіп був одним із учасників делегації Української Народної Республіки на Паризькій мирній конференції; надалі обіймав посаду радника дипломатичної місії, а з 1920 р. був обраний головою місії Української Народної Республіки в Римі. Під його керівництвом укладено низку меморандумів про боротьбу України за омріяну державність.

Глибокі знання основ права та письменницький дар вдало поєднувалися на сторінках різнотематичних фахових збірників, ґрунтовних наукових досліджень, проєктів законів тощо.

Домашній писар

В 1900 р. він видав популярну на той час збірку зразків юридичних документів і листів під назвою «Домашній писар».

Основне призначення даного видання полягало в тому, що за необхідності широкі верстви населення могли скористатися шаблонним матеріалом для підготовки різних процесуальних документів.

Звичаєве спадкове право на Верховині

Т. Галіп досліджував традиційні правові норми українського населення Карпатського регіону, зокрема спадкове право.

У 1926 р. він взяв участь в Українському науковому з’їзді (м. Прага), представивши на ньому доповідь про звичаєве спадкове право на Верховині.

Вже через рік науковий світ познайомився з його правовим дослідженням «Про участь громадянства в карнім судочинстві». У даній праці автор наводить ґрунтовні аргументи про необхідність проведення реформи суду присяжних.

У 1939 році Галіп переїхав до Брно, а згодом викладав кримінальне право на факультеті права та суспільних наук в Українському вільному університеті в Празі.

Його педагогічна діяльність сприяла формуванню нової генерації українських правників та поширенню правових знань серед емігрантської спільноти.

До кінця своїх днів, хоч і на чужині, Т. Галіп був членом Українського правничого товариства Чехословаччини. Помер славний буковинець у місті Брно Чеської республіки 6 квітня 1943 р. Тут же і похований.

На його честь 7 травня 2003 р. Українське товариство охорони пам’яток у Чернівцях встановило меморіальну дошку на стіні будинку, де жив і працював Т. Галіп у 1907–1914 роках.

Матеріал використано з рукопису монографії Грекул-Ковалик Т. А.”Науково-освітні традиції правничої школи на Буковині (1875–1940 рр.). До 150-річчя заснування юридичного факультету в Чернівцях”, с. 91-97.