Символізм сучасного тероризму

Сучасний тероризм не можна уявити без символізму. 11 вересня 2001 року терористи направили викрадені літаки у вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру у Нью-Йорку. Терористи вважали, що вдарили по найболючіших місцях свого суперника: Пентагон був символом американської могутності, а вежі-близнюки Всесвітнього торгового центру – уособленням західного капіталізму, фінансового успіху та свободи.

Символізм допомагає посилити інформаційні ефекти тероризму, спричиняючи психологічні травми у того, хто за цим спостерігає. Досі понад третина американців боїться стати жертвою терактів. Страх лишився навіть після двадцяти років із дня трагедії. Війна в Україні вказує на подібні наміри росіян: посіяти на роки страх і паніку, що стануть чудовим тлом для реалізації імперських амбіцій. Тож відновлювати уявну велич своєї імперії диктатору доводиться знайомими кдбістськими методами, залякуючи, шантажуючи і маніпулюючи. Ці методи передбачають інформаційно-психологічні впливи, які, перш за все, націлені на нашу свідомість. А свідомість – це нематеріальний вимір, в якому символізм відіграє важливу роль.

У сучасній правовій доктрині тероризм визначається як особливий вид кримінального насильства, якому притаманні такі основні властивості: 1) вчинення або погроза вчиненням насильницьких діянь чи заподіяння іншої шкоди; 2) публічний характер вчинюваних діянь із наміром досягти їх широкого розголосу; 3) спрямованість діянь на залякування населення (указане спрямування є ядром тероризму, що має місце завжди, на відміну від провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення тощо); 4) застосування насильства щодо одних осіб (безвинних жертв) чи заподіяння їм іншої шкоди з метою спонукання до вигідної для терористів поведінки певних інших осіб – суб’єктів впливу (органів влади, міжнародних організацій, фізичних чи юридичних осіб тощо).

Хто основна ціль терориста? Терористи, зазвичай, обирають символічні цілі для атаки, щоб справити більше враження та посіяти паніку і страх. Через це сучасний тероризм називають театром, як би це цинічно не звучало. Схема проста: терористична організація влаштовує теракт, засоби масової інформації його всебічно висвітлюють (бо така подія – це завжди сенсація), а за ним спостерігають тисячі або мільйони громадян. Парадокс у тому, що цільовими жертвами терористів є не ті, кого вони вбивають, а ті, кого вони залякають. Бо саме останні повинні чинити суспільний тиск та вимагати, щоб влада виконувала ультиматуми терористів. Тож ці злочинці не зацікавлені, щоб від їхніх рук гинуло багато людей, однак вони палко бажають, щоб їхнє звірство побачила якомога ширша аудиторія. Породження масового страху – головна ціль терористів.

Ці «закони» тероризму росія сповідує у всіх своїх війнах. І Україна не стала винятком. Навпаки – злочини досягають небачених масштабів. Наче за класичною терористичною методичкою бомбардуються саме цивільні об’єкти, і чим беззахисніші люди – тим краще. Розбомблені пологовий будинок та дитяча лікарня в Маріуполі стали потужним психологічним потрясінням для кожного очевидця. А далі сталося бомбардування драматичного театру в Маріуполі. За останніми даними, там загинуло понад 300 людей. Символічно, що попереду та позаду театру на асфальті великими літерами було написано, що в будівлі знаходяться діти. Супутникові знімки підтвердили, що надпис видно з неба, однак і це не зупинило пілотів російської авіації. Маріуполь у цій війні став символом терору в Україні. Місто розбомблено на 80-90%, тобто фактично знищене. Безперечно, терор здійснюється і в інших українських містах. Масштаби страждань та руйнувань жодним чином не применшуються.

Для ефективного протистояння потрібно чітко усвідомлювати символьну зброю терориста. Відому журналістку Анну Політковську, яка викривала ницість та злочини російського режиму, вбили в день народження Путіна. Іншого опозиціонера – Бориса Нємцова – застрелили просто під стінами Кремля за день до його антивоєнного маршу. Кожна жертва є символом того, як чинитиме влада зі своїми зрадниками, критиками та неугодними. Методи залякування очільник Кремля використовує і на міжнародній арені. «Випадково» під час зустрічі з Ангелою Меркель в кімнату запустили лабрадора Коні, хоча Путін знав, що канцлерка боїться собак. «Випадково» переговори з Ердоганом відбулися в кімнаті, де знаходилася статуя Катерини ІІ (за її часів росіяни відвоювали Крим в Османської імперії) та годинник «Перехід через Балкани» (скульптура на честь російських солдатів, які розгромили турків у 1877-1878 роках). «Випадково» російська авіація здійснила ракетні обстріли по Львову саме у той час, коли президент США Джо Байден відвідував Польщу.

Випадковостей у терористів не буває. Такі випадковості стають символами, які у нашій свідомості є психологічними ранами та змушують боятися. І що найгірше: успішний терор породжує ще більше терору. В хаосі терористи краще досягають своїх політичних цілей. Тому завдання українців та всього світу – мужньо протистояти страху. Терору можна успішно опиратися, і в цій боротьбі має брати участь кожен. Терорист не зможе паралізувати вашу свідомість, якщо ви чітко розумітимете його наміри та кінцеву мету.

Отже, як сказав італійський філософ Джузеппе Мадзіні «терор, вбудований у систему, є ознакою слабкості та прояву страху». Кожен, хто не опускає руки, воює, працює, волонтерить, допомагає армії і теробороні на своєму місці – чинить потужний опір терору в Україні. Терористам не можна йти на поступки, це лише посилює агресію, не можна погоджуватися на їхні умови. Під час війни важливо відважно дивитися правді у вічі. Боятися – нормально, але не можна страхові завадити адекватно реагувати на виклики. Варто опиратись на логічне мислення і факти, використовувати інформацію із достовірних джерел, тверезо оцінювати поточну ситуацію. Не слід чекати від тих, хто почав цю війну, проявів гуманізму. Ми здолаємо всі труднощі, переможемо всіх ворогів і будемо щасливо жити під мирним небом України!