Ратифікація Україною Римського статуту: нові перспективи чи невиправданий ризик?

21 серпня 2024 року відбулася знакова для України подія – Верховна Рада ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, що матиме наслідком визнання юрисдикції цієї міжнародної судової установи щодо найтяжчих злочинів, які були вчинені на території нашої держави. Слід відзначити, що нині українське суспільство розділилося на два табори: тих, хто підтримує ратифікацію Римського статуту, та тих, хто вбачає у ній загрозу для власних громадян, особливо військовослужбовців ЗСУ. Спробуємо детальніше проаналізувати ризики та можливості, які може нести повне визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

Що таке Римський статут?

Римський статут Міжнародного кримінального суду – це міжнародна угода, що була підписана ста двадцятьма державами світу 17 липня 1998 року на дипломатичній конференції ООН у Римі. Цим документом сторони погодили створення Міжнародного кримінального суду (МКС), якому були надані повноваження щодо розслідування та покарання осіб, винних у вчиненні геноциду, воєнних злочинів, актів агресії, злочинів проти людяності. Про необхідність заснування подібної міжнародної судової установи почали говорити ще після завершення Другої світової війни, коли людство усвідомило справжню ціну миру. Проте насправді активна робота розпочалася уже в 90-х роках минулого століття після того, як увесь цивілізований світ здригнувся від жахливих подій в колишній Югославії та африканській Руанді. Важливою метою створення МКС сторони вбачали саме запобігання подібним кривавим катастрофам у майбутньому.

Незважаючи на загальновизнану цінність Римського статуту, його шлях до набрання чинності був досить складним. Так, цей документ вступив в силу лише через чотири роки після прийняття, коли його ратифікували 60 держав-підписантів (саме тоді почав функціонувати Міжнародний кримінальний суд). Проте перешкоди не зникли і на цьому етапі. Окремі сторони не просто відмовилися надати згоду на обов’язковість Статуту, а й взагалі відкликали свій підпис. Зокрема, таку заяву зробили у 2002 році Сполучені Штати, мотивуючи це тим, що МКС становить загрозу національному суверенітету США, а також безпосередньо американським військовослужбовцям. 2016 року в росії указом президента було заборонено ратифікацію Римського статуту, що стало своєрідною відовіддю на початок попереднього розслідування подій 2014 року в Україні. На сьогодні лише 124 зі 137 країн, які підписали Римський статут, ратифікували його, а отже визнали юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів, скоєних на їх території.

Наслідки ратифікації Римського статуту для України

Думки щодо наслідків ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду є неоднозначними не тільки серед пересічних громадян, а й серед правознавців. Прихильники наголошують на винятковій ролі МКС у процесі притягнення рф до відповідальності за злочини, вчинені останньою на території України. Противники застерігають про ризики для українських військовослужбовців, які зараз борються за нашу незалежність.

Однією з головних та найбільш серйозних загроз можна назвати можливість притягнення до кримінальної відповідальності бійців ЗСУ. Противники ратифікації Статуту продовжують наголошувати на тому, що надання згоди Україною на обов’язковість цього документа по суті є дозволом на розслідування МКС злочинів, скоєних громадянами України або іншими особами, які наразі протистоять російській агресії. Проте, у контексті цієї загрози слід звернути увагу на кілька важливих аспектів.

По-перше, діяльність Міжнародного кримінального суду базується на принципі комплементарності (стаття 17 Статуту). Це означає, що він може розпочати розслідування лише тих злочинів, щодо яких держава не бажає або не здатна здійснювати належним чином власне розслідування згідно з нормами національного законодавства. Тобто, за умови, що Україна розслідуватиме протиправні діяння, на які поширюється предметна юрисдикція МКС, із дотриманням вимог національного та міжнародного права, підстав для втручання останнього в цей процес виникнути не може.

По-друге, під час ратифікації Україна заявила застереження до Римського статуту, згідно з яким вона не визнаватиме юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо власних громадян протягом семи років з набрання ним чинності для нашої держави. Тобто протягом цього періоду МКС не матиме повноважень розпочинати розслідування злочинів за позовами проти громадян України. Дослідники переконують, що навіть зі спливом семирічного строку гарантією невтручання у розслідування злочинів, що були вчинені українськими громадянами, стане згадана вище стаття 17 Римського статуту.

Окремі аналітики також звертають увагу на те, що ратифікація Римського статуту може привести до зловживань з боку недружніх до України держав шляхом подання численних позовів проти українських військовослужбовців. Тут варто відзначити, що Україна уже направляла заяви про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду стосовно деяких категорій злочинів. Так, 2014 року було визнано юрисдикцію МКС щодо злочинів проти людяності, вчинених вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів, що мали місце в Україні у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. 2015 року постановою Верховної Ради було визнано юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР”, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян”. Фактично Україна вже протягом тривалого часу співпрацює з МКС щодо питань розслідування окремих категорій міжнародних злочинів, тому ратифікація Римського статуту не створить нової невідомої загрози для громадян чи держави в цілому.

Щодо позитивних наслідків, то прихильники ратифікації наголошують на посиленні ролі України в галузі міжнародного кримінального права, адже після надання згоди на обов’язковість Статуту поряд із зобов’язаннями у нашої держави з’явиться широкий комплекс прав. Зокрема, вона набуде статусу повноцінного члена Асамблеї держав-учасниць, матиме змогу брати участь у доборі суддів та прокурора, розподілі бюджету Міжнародного кримінального суду, отримає доступ до цільового фонду “Trust Fund for Victims”, що дозволить одержати компенсації потерпілим від російської агресії, тощо. Окрім цього, ратифікація Україною Римського статуту є однією з умов її асоціації з Європейським Союзом, адже свідчить про визнання та підтримку демократичних цінностей, гуманізму і повагу прав людини.

Таким чином, ратифікація Статуту Міжнародного кримінального суду є необхідним кроком, що демонструє відданість України принципам міжнародного правопорядку та цінностям цивілізованого суспільства. МКС дозволить прискорити процес притягнення росії до відповідальності за всі криваві злочини, які вона вчиняє на території нашої держави уже більше десяти років, а також стати ефективним механізмом запобігання подібним катастрофам у майбутньому, доводячи, що жодне протиправне діяння не може залишатись безкарним.