З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Європейський Союз демонструє тверду позицію щодо підтримки України та засудження військової агресії росії. У відповідь на агресивну війну росії проти України Європейським Союзом запроваджено цілий ряд індивідуальних та економічних санкцій, спрямованих на послаблення економічної бази росії шляхом позбавлення її критично важливих технологій, ринків тощо (останній тринадцятий пакет санкцій прийнято 23 лютого 2024 року).
Від початку російського вторгнення ЄС надав Україні гуманітарної, економічної та військової допомоги на суму близько 88 млрд. євро. Проте 2 роки виснажливої для економіки України війни на фоні суттєво зменшення фінансової допомоги збоку США загострили не тільки проблеми забезпечення фронту необхідною зброєю, а й функціонування економіки України в цілому. Все це у черговий раз актуалізувало питання передачі Україні заморожених активів рф. Незважаючи на те, що передача російських активів Україні є цілком логічною, виправданою та закономірною з позицій моралі та норм міжнародного права, практична реалізація даної ідеї зіткнулась з певними перешкодами юридичного та політичного характеру.
Після повномасштабного вторгнення в Україну ЄС та країни Великої сімки заморозили російських валютних активів на суму близько 300 мільярдів євро, серед яких біля 200 мільярдів євро знаходиться у ЄС, переважно на рахунках бельгійської компанії Euroclear. У жовтні 2023 року дана компанія повідомила, що заробила близько трьох мільярдів євро за останні 9 місяців в якості відсотків за інвестування даних підсанкційних російських активів. В кінці 2023 року Єврокомісія запропонувала акумулювати такого роду доходи. Загалом передбачалось, що ці кошти будуть передані на допомогу Україні. У лютому 2024 року Рада ЄС ухвалила рішення про зберігання прибутку від заморожених активів для використання на користь України.
18 березня 2024 року Рада ЄС прийняла постанову, в якій роз’яснюються зобов’язання центральних депозитарієв цінних паперів, що володіють активами і резервами Центрального банку рф. Зокрема, центральні депозитарії, які володіють активами центрального банку росії на суму понад мільйон євро, зобов’язані зараховувати такі кошти на окремі рахунки і не можуть використовувати отримані від них доходи на власний розсуд. Таке рішення дає можливість Раді ЄС забезпечити фінансовий внесок до бюджету ЄС з прибутку, який отриманий у вигляді відсотків із заморожених активів рф. Такі фінансові надходження направляються через бюджет ЄС у Фонд України для її відновлення на більш пізньому етапі (стосовно Фонду Рада ЄС і Європейський парламент досягли попередньої домовленості 6 лютого 2024 року). За попередніми підрахунками заморожені у Європі активи рф після сплати податків можуть принести від 15 до 20 млрд євро прибутку у період до кінця 2027 р.
Отже, глави МЗС країн ЄЄ на засіданні Ради ЄС від 18 березня 2024 року врегулювали тільки вказівки для депозитаріїв російських активів щодо процедури їх акумулювання, проте остаточного рішення щодо використання доходів від російських активів ухвалено не було. На сьогодні ЄС підготував проекти правових актів, за якими можливо в липні буде розпочато перерахування Україні прибутку від заморожених у європейських країнах активів росії. І для реалізації даного рішення ще потрібно буде пройти голосування в інституціях ЄС. Більше того, як бачимо, поки що зовсім не йдеться про передачу Україні всіх заморожених активів у цілому, а говориться тільки про прибутки від них.
Аналіз міжнародних документів, правових актів держав ЄС та офіційних позицій країн демократичного світу дозволяє виокремити наступні гальмуючі чинники у питанні передачі Україні заморожених активів рф:
1. Політичний чинник – відсутність одностайної політичної волі серед країн Європейськго Союзу, а також серед країн демократичного світу. Так, певна група країн лобіює і максимально підтримує українські питання під час голосування (Литва, Латвія, Естонія, США, Великобританія, Польща та ін.).
Наприклад, щодо заморожених активів рф, міністр закордонних справ Девід Кемерон заявляв, що Великобританія готова «позичити» Україні всі заморожені активи Центрального банку рф з огляду на те, що росія все одно повинна буде виплатити репарації після війни, а тому є можливість застосувати «щось на кшталт синдикованої позики чи облігацій», використавши заморожені російські активи як гарантію репарацій. Така позиція Д. Камерона є обґрунтованою як з позицій міжнародного гуманітарного права, так і міжнародного фінансового права, та свідчить про надзвичайну підтримку України з боку Великобританії.
Міністр фінансів США Джанет Єллен також досить жорстко виступає за конфіскацію заморожених активів рф та їх передачу України. Такої ж позиції притримуються балтійські країни та інші.
Натомість Угорщина (іноді й інші країни) навпаки блокує голосування по українським питанням і цим суттєво перешкоджає прийняттю конструктивних рішень.
2. Юридичний чинник. Країни ЄС сумніваються у наявності правових підстав для захоплення активів рф і вважають це порушенням міжнародного права. Висловлюється думка, що це порушує «державний суверенітет росії», а можливість його скасування неможлива.
3. Економічний чинник. Німеччина, Франція та Італія також не дуже охоче виступають за вилучення активів рф, оскільки, по-перше, це може завдати шкоди репутації єврозони, відштовхнути міжнародних інвесторів та дестабілізувати фінансовий ринок ЄС. По-друге, росія заявила, що у відповідь конфіскує західні активи, які знаходяться в рф (ці суми становлять близько 263 млрд євро), що не може не впливати на позицію європейських країн.
Зазначені чинники суттєво перешкоджають передачі заморожених активів рф Україні під час війни, проте вони є гарантією (страховкою) виплати росією репарацій після закінчення війни, а також дадуть можливість у найближчий час отримувати Україні під час війни кошти від відсотків за ці активи.
Оксана Вайцеховська
д.ю.н., професор, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства
