Зазвичай людей штовхає на одержання споживчого кредиту необхідність невідкладно задовільнити певну власну потребу чи потреби. Тож найперше, що повинен зробити обачний потенційний одержувач споживчого кредиту – це ще раз раціонально зважити, чи не краще йому відкласти у часі задоволення певної потреби або навіть взагалі відмовитися від неї. Адже одержувачу кредиту неодмінно доведеться повертати як суму кредиту, так і чималу, нерідко у декілька разів більшу від самого кредиту, суму коштів за користування ним.
По-друге, ще до одержання кредиту, аби не потрапити у невилазну кредитну кабалу, споживач кредиту повинен точно знати, за рахунок яких саме коштів він погасить кредит та інші платежі, атрибутивно пов’язані з ним. Неприпустимо для погашення одного кредиту вдаватися до одержання іншого, адже це пряма дорога до фінансового краху.
Нещодавно набув чинності Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». У ньому держава запровадила додаткові захисні механізми для захисту прав клієнтів споживчого кредитування. Ось деякі найважливіші із них.
Цей Закон зобов’язує усі фінансові установи розкривати у договорі про споживче кредитування усі дані про реальну вартість їх продуктів. Інформація про витрати клієнта за споживчим кредитом повинна складатися із загальної суми усіх платежів, податків та додаткових зборів за послуги третіх осіб: нотаріуса, оцінювача, страховика тощо. Тепер усе це повинно бути записано у паспорті споживчого кредиту.
Фінустановам заборонено змінювати без письмової згоди позичальника відсоткову ставку за користування кредитом.
Також заборонено фінустановам стягувати із споживача будь-які платежі та штрафи за дострокове виконання умов кредитного договору.
Увесь текст кредитного договору повинен бути викладеним не дрібніше, ніж 14 шрифтом.
Клієнт одержав право відмовитись протягом певного строку після підписання від кредитного договору.
Конкретизовано перелік можливих додаткових витрат позичальника, які до прийняття вищезазначеного закону зазвичай до підписання ним кредитного договору замовчувалися. Це платежі за послуги кредитного посередника, страхові і податкові платежі, збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб.
В НБУ створено Управління по захисту прав споживачів фінпослуг.
Але користування цими послугами в цілому, як і споживчим кредитом зокрема, продовжує залишатися зоною підвищених ризиків.
Тож щоразу зауважуйте, чи варто себе наражати на такі ризики, особливо за умов, якщо існує можливість не йти на ці ризики.
Руслана Гаврилюк
Координаторка з посилення інституційної спроможності
