Фінансово-моніторингова функція нотаріуса

Здійснення нотаріусами фінансово-моніторингової функції демонструє їх участь у представництві публічних інтересів та здійсненні впливу на приватні інтереси як фізичних осіб, так і суб’єктів господарювання, котрі звертаються до нотаріусів за вчиненням нотаріальних дій. Основними фінансово-моніторинговими акцентами для нотаріусів при здійснені нотаріальної діяльності є:

• по-перше, належність нотаріусів до системи суб’єктів первинного фінансового моніторингу;
• по-друге, отримання статусу спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу;
• по-третє, використання ризик-орієнтованого підходу при здійснення фінансового моніторингу;
• по-четверте, можливість використання спрощених заходів належної перевірки;
• по-п’яте, обмін інформацією, що є таємницею фінансового моніторингу та можливість відмовити клієнта від здійснення діяльності з порушенням законодавства.

Належність нотаріусів до системи суб’єктів первинного фінансового моніторингу встановлено Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX (в редакції від 28.04.2023), Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України» від 10.09.2021 № 3201/5 врегульовано порядок проведення нотаріусами як суб’єктами первинного фінансового моніторингу заходів належної перевірки, в тому числі визначено перелік інформації, яку повинна містити Анкета, сформована за результатами здійснення належної перевірки клієнта.

Відповідно до законодавства України, фінансовий моніторинг – це сукупність заходів, що вживаються уповноваженими суб’єктами у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та здійснюються у двох формах: 1) державного фінансового моніторингу; 2) первинного фінансового моніторингу. Об’єктом фінансового моніторингу виступають дії з активами, пов’язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Отримання нотаріусом статусу спеціально визначених суб’єктів первинного фінансового моніторингу реалізується шляхом закріплення в законодавстві конструкції виконання фінансово-моніторингових обов’язків. Зокрема, виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується нотаріусами у будь-якій фінансовій операції (та/або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію) щодо: купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла; купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав; управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта; відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їх діяльності або управління ними; створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами або іншими подібними правовими утвореннями. Крім того, нотаріуси можуть не виконувати обов’язки щодо здійснення належної перевірки клієнта та не повідомляти спеціально уповноважений орган про свої підозри у разі надання послуг щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта (ч. 3 статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Використання нотаріусом ризик-орієнтованого підходу при здійснення фінансового моніторингу означає визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня. А ось такі ризики, згідно законодавства, – це небезпека (загроза, уразливі місця) для суб’єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності. Крім того, нотаріуса надається компетенція з приводу управління ризиками, тобто вживати заходи щодо створення та забезпечення функціонування системи управління ризиками, що передбачає, зокрема, визначення (виявлення), оцінку/переоцінку (вимірювання), моніторинг, контроль ризиків, з метою їх мінімізації.

Нотаріусу надається можливість використання спрощених заходів належної перевірки, тобто це заходи, що здійснюються на основі ризик-орієнтованого підходу стосовно клієнтів, ділові відносини з якими (фінансові операції без встановлення ділових відносин яких) становлять низький ризик, є пропорційними виявленим ризикам та можуть передбачати, зокрема, зменшення частоти та обсягу дій з моніторингу ділових відносин та збору додаткової інформації щодо ділових відносин. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб’єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Важливою складовою здійснення первинного фінансового моніторингу нотаріусами є обмін інформацією, що є таємницею фінансового моніторингу та можливість відмовити клієнта від здійснення діяльності з порушенням законодавства. Зокрема, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлено, що обмін інформацією, що є таємницею фінансового моніторингу, її розкриття та захист здійснюються відповідно до закону. Однак, у разі якщо нотаріуси, намагаються відмовити клієнта від здійснення діяльності з порушенням законодавства, це не є порушенням обмежень в частині обміну інформацією. Мова йде про те, що суб’єктам первинного фінансового моніторингу (зокрема і нотаріусам і працівникам нотаріальних контор, архівів), які подали спеціально уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію та її учасників, забороняється повідомляти про це особам, які брали (беруть) участь у її здійсненні, та будь-яким третім особам.