Однією із глобальних проблем, наслідком повномаштабної російської агресії, з якою нині зіткнулася Україна є безробіття, незважаючи на те, що за офіційними статистичними даними станом на 01 листопада поточного року в України було зареєстровано лише 239 тис. безробітних. Проте такі статистичні дані абсолютно не відповідають дійсності, і зумовлені тим, що значна кількість безробітних не стала на облік, так як перебуває на тимчасово окупованих територіях чи виїхала за кордон. Загалом Міністерство економіки України очікує, що до кінця 2022 року в Україні буде приблизно 2,6 мільйонів безробітних (хоча вже на Польсько-Українському економічному форумі було зазначено про близько 5 млн. людей, які втратили роботу), а за оцінками Міжнародної Організації праці – 2,4 млн., що майже вдвічі більше, ніж у 2021-му році. У відсотковому співвідношенні рівень безробіття сягає 30%, а за даними Національного банку України відсоток безробіття у 2 кварталі 2022 року вже досяг позначки 35 %.
Втрата робочих місць у буквальному розумінні, відтік робочої сили, тіньова зайнятість, зменшення надходжень від сплати ЄСВ (єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), збільшення кількості безробітних, осіб з інвалідністю, дітей-сиріт тощо – всі ці фактори створюють колосальне навантаження на систему соціального забезпечення. Остання, перебуваючи у шокових умовах, повинна адаптовуватися до нових реалій, в тому числі і за допомогою законодавчих трансформацій. Однією з таких стали зміни до порядку нарахування та тривалості виплати допомоги по безробіттю.
21 вересня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці» № 2622-IX, який набрав чинності з 29 жовтня 2022 року (далі Закон). Проаналізуємо основні із нововведень, які стосуються саме допомоги по безробіттю.
До внесення змін право на допомогу по безробіттю мали застраховані особи, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації (як безробітної/безробітного), становив не менше 6 місяців, станом на сьогодні страховий стаж було збільшено до 7 місяців. Наступним нововведенням є встановлення тривалості виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу. А саме: якщо страховий стаж становить до 3 років, то допомога по безробіттю буде виплачуватися не більше 180 календарних днів; від 3 до 6 років – 210 календарних днів; від 6 до 12 років – 240 календарних днів; від 12 до 18 років – 270 календарних днів; від 18 до 24 років – 300 календарних днів; від 24 до 30 років – 330 календарних днів; понад 30 років – 360 календарних днів. (Скорочено і тривалість виплати допомоги по безробіттю для внутрішньо переміщених осіб із 180 до 120 календарних днів). Варто зазначити, що у попередній редакції Закону була відсутня така взаємозалежність. Законодавець лише обмежувався встановленням загальної (максимальної) тривалості виплати допомоги по безробіттю, що не могла перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Що стосується розміру допомоги по безробіттю, то він як і раніше залежить від таких факторів: 1) розміру середньої заробітної плати; 2) тривалості страхового стажу; 3) підстави припинення трудових відносин. Проте новою редакцією Закону передбачено збільшення тривалості страхового стажу, що береться до уваги під час розрахунку розміру допомоги. Розглянемо більш детальніше. Станом на сьогодні за наявності в особи страхового стажу до 3 років, їй будуть виплачувати 50 % від середньої заробітної плати; за наявності страхового стажу від 3 до 6 років – 55 % від середньої заробітної плати; від 6 до 12 років – 60 %; від 12 до 18 років – 65 %; від 18 до 24 років – 70 %; від 24 до 30 років – 75 %; понад 30 років – 80 %. Для того, щоб зрозуміти наскільки зміни є суттєвими (чи навпаки) зазначимо раніше чинні співвідношення між тривалістю страхового стажу та розміром допомоги, визначеної у відсотках від середньої заробітної плати: до 2 років – 50 %; від 2 до 6 років – 55 %; від 6 до 10 років – 60 %; понад 10 років – 70 %. Таким чином у новій редакції було збільшено як тривалість страхового стажу (на 1-2 роки), так і розмір допомоги для осіб, які мають страховий стаж понад 24 чи понад 30 років на 5% та 10 % відповідно.
До внесення змін у статті 23 Закону України «Про загальнообов´язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було зазначено, що перші 90 календарних днів особі буде виплачуватися 100 % визначеного розміру допомоги; протягом наступних 90 календарних днів – 80 %; у подальшому – 70 %. Для наочності (щоб було зрозуміліше), якщо особі умовно призначили допомогу у розмірі 1000 грн., то перших 90 днів, вона отримувала по 1000 грн. (щомісяця); наступних 90 днів – 800 грн., а надалі – 700 грн.
Після внесених змін порядок отримання допомоги виглядає наступним чином: перша половина строку тривалості виплати допомоги по безробіттю – 100 %; у подальшому – 50 % від раніше встановленого розміру допомоги. Проте нова редакція Закону передбачає своєрідний «бонус» для осіб, страховий стаж яких становить не менше 15 років і які протягом 15 років, що передували місяцю надання статусу зареєстрованого безробітного, не отримувала допомогу по безробіттю. Останні будуть отримувати допомогу у збільшеному на 10 % розмірі.
Зміни торкнулися і тих працівників, що претендують на допомогу, але звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин чи за угодою сторін. Якщо раніше виплати їм починалися з 91-го календарного дня, то станом на сьогодні – з 31-го календарного дня. У тому випадку, якщо підставою для звільнення стали: 1) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; 2) прогул; 3) поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння тощо, то виплата розпочнеться з 61-го календарного дня та у мінімальному розмірі (так само як і для осіб, страховий стаж яких менше 7 місяців).
Що стосується максимального розміру допомоги, то його теж було змінено. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану» від 21 квітня 2022 року № 2220-IX, який набув чинності 7 травня 2022 року, було змінено максимальний розмір допомоги з чотирикратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 150 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, при цьому такі обмеження мали діяти лише на період воєнного стану. Проте Законом № 2622-IX вже передбачено, що максимальний розмір допомоги у воєнний час не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, а у звичайний час – півтора розміру мінімальної заробітної плати.
Проведемо наочні розрахунки: 150% від мінімальної заробітної плати становить 10050 грн, а міг би бути – 10400 грн. (2600 грн.*4 – взято розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб також станом на 01 липня 2022 року). Щодо мінімального розміру допомоги, то він залишився без змін та становить для застрахованих осіб – 1800 грн, для незастрахованих осіб (страховий стаж менш як 7 місяців та деяких інших категорій осіб) – 1000 грн.
Виходячи з того, що в Україні і надалі триває воєнний стан, то необхідно врахувати особливості виплати допомоги по безробіттю на час його дії. Насамперед, допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного (таке положення було введено, ще на час дії карантину), а не з восьмого дня. З 29 жовтня вступила в дію норма, відповідно до якої тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності Законом. Новою підставою для припинення виплати допомоги є перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів. Ну і пам´ятаємо про максимальний розмір допомоги, який не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2022 року, тобто 6500, а не 6700 грн.
Проаналізувавши цих декілька вище зазначених змін, можна підсумувати, що першочерговою, основною метою їх впровадження було зменшення коштів на виплати такого виду допомоги через їх банальну нестачу у зв’язку з війною. Проте з іншої сторони зменшення розміру виплат та їх тривалості має спонукати безробітного до пошуку роботи. Але, враховуючи нинішній стан на ринку праці в Україні, малоймовірно, що всі безробітні будуть працевлаштовані. А тому, це може послугувати причинною того, що частина безробітних, і надалі змушені будуть залишати країну у пошуках роботи (чи кращої вище оплачуваної роботи).
Альона Бурка
доцентка кафедри приватного права
