У статті 2-2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) зазначено, що мобінг (цькування) – систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Що ж стосується видів мобінгу, то ні КЗпП України (у статті 2-2 наведено лише перелік форм психологічного, економічного тиску), ні будь-який інший нормативний акт такої класифікації не передбачають.
В теорії трудовго права ж розрізняють декілька видів мобінгу. Горизонтальний – характеризується тим, що кривдник і жертва знаходяться в одному ієрархічному ранзі (зазвичай це відбувається між колегами). Вертикальний мобінг має місце тоді, коли мобер (переслідувач) перебуває на вищому ієрархічному рівні, ніж жертва, або на нижчому рівні, ніж жертва. Тому розрізняють два підвиди вертикального мобінгу: висхідний і низхідний. Висхідний виникає, коли працівник вищого ієрархічного рівня піддається нападу з боку одного або кількох його підлеглих. Низхідний мобінг (босинг) – працівник нижчого ієрархічного рівня зазнає психологічних переслідувань з боку одного або кількох працівників, які займають вищі посади в ієрархії компанії.
Залежно від цілей, які мобер має намір досягти за допомогою мобінгу, його можна класифікувати наступним чином: 1) стратегічний мобінг; 2) мобінг керівництва або менеджменту; 3) перверсивний; 4) дисциплінарний.
Босинг – це негативний соціально-психологічний прояв на робочому місці, що представляє собою дуже специфічну форму мобінгу, в якій ініціатором психологічного тиску є керівник/роботодавець. При визначенні босингу береться до уваги регулярна та довготривала негативна взаємодія між керівником та його співробітниками, адже систематичність і довготривалість є головними рисами босингу.
Основними мотивами босингу є: заздрість до кваліфікованого працівника та страх втратити посаду; створення тиску на підлеглого з метою його подальшої покори; спровокування звільнення.
Босинг може проявлятися в багатьох формах: неконструктивна критика; публічне приниження, гостінг (раптове припинення контакту без будь-яких пояснень або постійне ігнорування зі сторони керівництва), гіперконтроль, неповага до особистих кордонів (перевтома, дзвінки у неробочий час, використання прізвиськ або зменшувально-пестливих звернень до працівника, хоча він цього не дозволяв), постійні погрози звільненням, крики та образи, газлайтинг.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці на своєму офіційному сайті зазначило, що босинг може проявлятися через вербальну агресію керівника чи роботодавця, яка виявляється відкрито у присутності інших членів колективу до працівника, а саме: керівник висловлює постійні претензії, сумніви щодо професіоналізму та компетентності, висуває безпідставні звинувачення, ставить провокаційні запитання; керівник грубо перебиває підлеглого, позбавляє його права висловлювати власну точку зору, постійно виражає незгоду з доказами працівника; керівник доручає підлеглому виконання роботи, яка є поза межами його компетенції, ставить нереальні терміни виконання; досягає соціальної ізоляції людини (ігнорування підлеглого, невизнання результатів його роботи, оголошення бойкоту, відмова у спілкуванні, тощо); навмисне скорочення термінів виконання доручень, повільність в ухваленні рішень, які стосуються виконання підлеглим поставлених керівником завдань; умисне приховування повної і достовірної інформації. Без повного інформування підлеглий не зможе якісно виконати доручення і це можливо буде трактувати як некомпетентність; з метою морального гноблення співробітника робиться переміщення його робочого місця. При цьому членам колективу забороняється спілкуватися з колегою, допомагати йому у виконанні завдань, давати поради; навмисне поширення чуток, пліток та неправдивої інформації про підлеглого з метою псування його репутації. Отже, характерним для босингу є те, що поряд з психологічним та економічним впливом на працівника, босинг може проявлятися й через вербальну агресію.
Оскільки КЗпП України не містить визначення босингу чи окремих його ознак, то кваліфікація дій керівника буде здійснюватися виходячи лише із статті 2-2 КЗпП України. Таким чином, для доведення факту босингу необхідно, щоб: 1) дія/бездіяльність виходила виключно від керівника; 2) дія/бездіяльність повинні бути протиправними, порушувати норми Закону, локальних актів; 3) необхідно, щоб дія/бездіяльність були тривалими та носили систематичний характер; 4) керівник має діяти умисно або у формі бездіяльності; 5) такі дія/бездіяльність керівника повинні бути спрямовані на приниження честі, гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків; 6) дія/бездіяльність повинні проявлятися у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, або у формі вербальної агресії; 7) такі дії/бездіяльність можуть створювати стосовно працівника напружену, ворожу, образливу атмосферу в трудовому колективі, у тому числі таку, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність. Лише за наявності усіх вище зазначених умов, можна говорити про вчинення босингу по відношенню до працівника.
Важливе значення для встановлення факту босингу має належна і достатня доказова база. І саме на працівника покладається обов´язок доведення факту цькування. Доказами вчинення босингу можуть бути: документи (колективний та трудовий договір, накази, розпорядження, посадові інструкції, правила внутрішнього трудового розпорядку, скарги, надіслані до Державної служби України з питань праці та результати їх перевірки (адже перед тим як звертатися до суду, працівник має право звернутися до цього органу), будь-які інші звернення до державних органів); свідчення свідків; аудіо, фото, відео; листи та кореспонденція з керівником. Але при цьому варто пам´ятати, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не будуть вважатися мобінгом, а отже і босингом, так само як і будь-які інші обмеження, що передбачені законом, зокрема і ті, що діють на період воєнного стану.
Відповідальність за босинг, у випадку його доведення, буде наставати за статтею 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відповідальність за мобінг. Також встановлення факту босингу у судовому порядку надає право працівнику відповідно до статті 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди. Варто зазначити, що таке право не виникає у випадку звернення із скаргою до Державної служби України з питань праці.
Окрім зниження продуктивності праці босинг як і мобінг в цілому є причиною прогулів на систематичній основі, постійної плинності кадрів, зменшення рівня довіри до керівництва, колег, а отже призводить до негативних економічних наслідків в межах того чи іншого підприємства. Так само босинг завдає шкоди психічному стану, стану фізичного здоров´я працівника, який систематично, протягом тривалого періоду часу зазнає такого виду цькування.
Альона Бурка
д.ф. (PhD.), доцентка кафедри приватного права
