Адміністративна процедура потребує діалогу

Коли ми чуємо про адміністративні процедури, уява малює купи паперів і холодне спілкування з представниками влади. Але сучасний підхід до врегулювання конфліктів навіть у цій сфері вже давно виходить за рамки класичних скарг і судових засідань. Один із таких підходів – медіація. Так, вона може бути ефективною не лише у сімейних суперечках чи трудових конфліктах, а й на досить «сухих» етапах адміністративної процедури.

Справедливо зазначити, що не до всіх адміністративних процедур можуть бути застосовані методи медіації. Тим не менш, медіація цілком логічно вписується в такі стадії адміністративної процедури, де правова норма не жорстко регламентує дії органу влади, а лише задає загальні рамки, а саме:

• коли орган влади має дискреційні повноваження (тобто може вирішувати на власний розсуд, наприклад, надавати, не надавати чи відкликати ліцензію);
• коли закон дозволяє варіювати розмір штрафу в певних межах;
• коли треба визначити порядок відшкодування шкоди чи повернення майна (частинами або з відтермінуванням).

Наприклад, медіація цілком логічно може бути вписана в таку стадію адміністративної процедури, як виконання адміністративного акта, а саме в процес повернення й відшкодування шкоди внаслідок відкликання адміністративного акту або визнання його недійсним чи незаконним (ст. 91 Закону «Про адміністративну процедуру»). Чому тут може бути доречна медіація? Уявимо ситуацію: державний орган скасував вже ухвалене рішення – наприклад, відкликав дозвіл на будівництво. Компанія вже вклала кошти, підписала договори, а тут – дозвіл скасовано. Що далі? Починаються претензії, емоції, репутаційні втрати, іноді навіть моральна шкода. І тут медіація може допомогти – але не для визначення хто в цій ситуації правий, а хто винен – а у пошуку справедливого рішення, яке задовольнить і державу, і підприємця.

Медіація також може бути застосована під час реалізації статті 92 Закону про адміністративну процедуру, яка надає органам влади можливість самостійно визначати строки й спосіб виконання рішення. І тут знову постає питання: як зробити це максимально справедливо? Наприклад, громадянин подав заявку на відшкодування збитків через скасування адміністративного акта органом, який його прийняв. Орган погодився, але запропонував повертати суму частинами протягом року. Громадянин, в свою чергу, наполягає на повному відшкодуванні збитків одразу, оскільки має борги. Замість судової тяганини обидві сторони сідають за стіл переговорів за участі медіатора. Результат – компроміс: перша частина повертається одразу, решта – в коротші терміни з невеликою компенсацією. Такий підхід дозволяє не тільки зберегти ресурси та час, а й підтримати довіру громадян до влади.

А що з законом? Закон «Про адміністративну процедуру» не передбачає медіацію як додатковий механізм вирішення конфліктів в адміністративній процедурі, що, на нашу думку, є його суттєвим недоліком. Щоб виправити ситуацію, фахівці пропонують зробити кілька важливих кроків:

• офіційно закріпити в законі можливість застосування медіації, вказавши конкретні підстави та стадії, коли вона доречна;
• створити при органах публічної влади постійно діючі підрозділи з медіації, що забезпечить регулярність і професійність цього процесу – так звану «адміністровану медіацію». Подібна практика вже довела свою ефективність у сфері міжнародної комерційної медіації;
• і найголовніше – залишити медіацію виключно добровільною. Як тільки її зроблять обов’язковою частиною процедури, зникає її головна перевага – бажання обох сторін домовитися. Тоді укладені внаслідок медіації угоди можуть виглядати як формальність, а не результат реального консенсусу.

Отже, медіація в адміністративній процедурі – це не фантастика, а цілком реальний інструмент цивілізованого врегулювання конфліктів між органами публічної влади та громадянами. Вона допомагає уникнути затяжних судових процесів і зберегти відносини. А з правильними змінами в законодавстві може стати нормою, а не винятком.