Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України в період воєнного стану: що треба знати

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадянина України. Слід зазначити, що ст. 65 Конституції України стосується перш за все військового обов’язку, а норми КК України – цивільних осіб, які реалізують свій громадянський обов’язок, шляхом використання права захищати Вітчизну. Отже, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є і обов’язком, і правом особи.

Війна чи збройний конфлікт – це завжди загроза правам людини у максимальній мірі, адже головний інструмент у війні – армія і зброя. Наслідки війни чи збройних конфліктів – вбивства, руйнування фізичної та економічної інфраструктури, насильницькі переміщення людей та порушення нормальних людських відносин.

У зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану» № 2124-IX від 15 березня 2022 року, яким доповнила інститут обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння ст. 43-1 «Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України», що передбачає перелік діянь, які в умовах дії воєнного стану або в період збройного конфлікту не є кримінально протиправними.

Необхідність появи такої норми обумовлена тим, що права та обов’язки військовослужбовців регламентовані законом, а от з іншими особами, які чинять опір агресору до появи ст. 43-1 питання було відкритим. Дана норма врегульовує питання щодо захисту Вітчизни як громадянами, які виконують обов’язок, так і громадянами, які реалізовують право на захист Вітчизни.

Що передбачає ст. 43-1 КК України.

Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обставиною, що виключає кримінальну протиправність за будь-яке діяння, що описане як таке у КК України, а саме у ст.43-1.

Так, не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію, або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, за відсутності ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Умови правомірності, за наявності яких вчинені діяння, передбачені ст. 43-1 КК України, не будуть кримінально караними:

1. Спрямованість діяння. Дія або бездіяльність, що спрямована на відсіч та стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни.
2. Обстановка вчинення. Діяння вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту. Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Збройний конфлікт має місце у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану або взагалі у мирний час.
3. Шкода, яка заподіюється. Шкода може бути заподіяна лише життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію або заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам.
4. Своєчасність заподіяння. Шкода може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує воєнний стан або збройний конфлікт.
5. Вчинені діяння не повинні містити ознак катування чи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У протилежному випадку особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Ч. 2 ст. 43-1 КК України встановлює, що кожна особа має право на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності. Тобто дана норма надає можливість особі вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 43-1 КК України, незалежно від того, чи можна уникнути зіткнення, заподіяння шкоди або звернутися за допомогою до інших осіб, чи органів державної влади.

Також, положення ч. 3 ст. 43-1 КК України дозволяє особі, яка реалізує право на захист Вітчизни застосувати зброю, бойові припаси, вибухові речовини проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України та пошкоджувати і знищувати у зв’язку з цим майно.

Проте, ч. 4 ст. 43-1 КК України передбачає, що не вважається виконанням обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України діяння за наявності таких умов:

• діяння явно не відповідає небезпечності агресії або обстановці відсічі та стримування;
• діяння не було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети у конкретній ситуації;
• діяння створило загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи настання інших надзвичайних подій більшого масштабу.

В такому випадку особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.