Цифрові права та межі доступу до даних: відкрита гостьова лекція Надії Максіменцевої для студентів юридичного факультету

У сучасному правовому дискурсі цифрова трансформація суспільства дедалі виразніше постає не лише як технологічний феномен, а й як складний правовий виклик, що потребує глибокого теоретичного осмислення та переоцінки традиційних юридичних категорій. Інтенсивне поширення цифрових сервісів, електронних форм взаємодії громадян із державою, а також зростаючі обсяги обробки персональних даних зумовлюють необхідність формування нової парадигми захисту прав людини у цифровому середовищі. У цьому контексті особливого значення набуває дослідження правової природи цифрових прав громадян, їхнього співвідношення з фундаментальними правами людини, а також визначення ефективних механізмів забезпечення балансу між інтересами держави, суспільства та приватної особи.

Саме цим актуальним питанням була присвячена гостьова відкрита лекція на тему «Цифрові права громадян: доступ до інформації та захист персональних даних», яка була організована кафедрою приватного права 16 березня 2026 року. Лекторкою виступила Надія Олександрівна Максіменцева — докторка юридичних наук, доцентка кафедри парламентаризму Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцентка кафедри конституційного права та публічного управління Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, а також старший науковий співробітник Університету Сассексу (Велика Британія). Онлайн зустріч була проведена в межах опанування дисципліни вільного вибору «Цифровізація в цивільному праві», яку викладає кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри приватного права Оксана Кіріяк, тоді як практичні заняття в межах курсу забезпечує докторка філософії, асистентка кафедри приватного права Вікторія Анатійчук.

Під час виступу лекторка ґрунтовно розкрила зміст поняття цифрових прав громадян, окресливши їх як комплекс прав людини, що реалізуються у цифровому суспільстві та становлять невід’ємну складову сучасної системи фундаментальних прав. Серед ключових елементів цього комплексу було виокремлено право на доступ до інформації, право на захист персональних даних, право на приватність у мережі Інтернет, право на безпечне використання цифрових сервісів, а також право на захист від незаконного збору, обробки та використання інформації про особу. Окремий сегмент лекції був присвячений аналізу новітніх інструментів цифрової демократії, зокрема механізму електронних петицій, який розглядається як один із найбільш прогресивних засобів забезпечення участі громадян у процесах формування публічної політики та реалізації права на звернення до органів державної влади у цифровому форматі.

Водночас значну увагу було приділено складним правовим дилемам, що виникають у зв’язку з розширенням державних інформаційних систем та збільшенням обсягів обробки персональних даних. У цьому контексті лекторка навела приклад функціонування реєстру військовозобов’язаних, який акумулює близько двадцяти чотирьох категорій персональних відомостей, не всі з яких акумулюються з окремою згодою особи. Підкреслювалося, що наповнення відповідного реєстру значною мірою здійснюється через механізми міжвідомчого інформаційного обміну між державними органами без отримання окремої згоди громадян на обробку таких даних, що породжує важливі правові дискусії щодо співвідношення інтересів державної безпеки та гарантій захисту приватного життя учасників відповідних правовідносин.

Проведення подібних академічних заходів має важливе значення для розвитку міждисциплінарного правового діалогу щодо наслідків цифрової трансформації правової системи. Обговорені під час лекції проблеми не лише поглиблюють розуміння студентами сучасних викликів у сфері правового регулювання інформаційних відносин, але й сприяють формуванню критичного наукового мислення щодо механізмів забезпечення прав людини в умовах цифрової держави. У ширшій перспективі такі дискусії мають безпосереднє значення і для розвитку доктрини приватного права, адже питання правового режиму персональних даних, їх обігу, використання та захисту дедалі більше інтегруються у структуру приватноправових відносин, визначаючи нові контури взаємодії між особою, державою та цифровим середовищем.