Транскордонний обмін фінансовою інформацією: баланс між прозорістю та конфіденційністю

У сучасному глобалізованому світі транскордонний обмін фінансовою інформацією є невід’ємною частиною міжнародної фінансової системи. З одного боку, такий обмін є критично важливим для боротьби з фінансовими злочинами, ухиленням від сплати податків та фінансуванням тероризму. З іншого боку, він створює серйозні виклики для захисту приватності та конфіденційності фінансових даних. Ця дихотомія формує одну з найскладніших сфер міжнародного приватного фінансового права сьогодення.

Останнє десятиліття ознаменувалося кардинальними змінами в правовому регулюванні транскордонного обміну фінансовою інформацією. Серед найважливіших глобальних ініціатив варто відзначити:

1. Стандарт автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки (CRS), розроблений ОЕСР у 2014 році. Він став революційним кроком у боротьбі з податковими ухиленнями. CRS зобов’язує всі фінансові установи інформацію про рахунки нерезидентів передавати податковим органам своїх країн, які потім автоматично обмінюються цією інформацією з податковими органами країн, де власники рахунків є податковими резидентами. Станом на 2023 рік більше 100 юрисдикцій приєдналися до CRS, що свідчить про безпрецедентний рівень глобальної співпраці. Однак, незважаючи на широке прийняття, залишаються виклики щодо забезпечення конфіденційності даних, які передаються у рамках CRS, особливо коли мова йде про країни з різними стандартами захисту інформації.

2. Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) розробила міжнародні стандарти з протидії відмиванню грошей та фінансуванню тероризму, які включають рекомендації щодо міжнародного співробітництва та обміну інформацією. 40 Рекомендацій FATF містять вимоги до країн щодо створення Підрозділів фінансової розвідки (Financial Intelligence Units, FIUs) та забезпечення ефективного обміну інформацією між ними.

3. Двосторонні та багатосторонні угоди про обмін податковою інформацією (TIEAs) є ще одним важливим інструментом для сприяння транскордонному обміну фінансовою інформацією. Ці угоди визначають умови, за яких податкові органи однієї держави можуть запитувати інформацію від іншої.

4. Серед регіональних ініціатив слід відмітити ЄС.ЄС має одну з найрозвиненіших систем регулювання транскордонного обміну фінансовою інформацією. Директива про адміністративне співробітництво у сфері оподаткування (Directive on Administrative Cooperation, DAC) та її численні доповнення (DAC2, DAC6, DAC7) встановлюють правила обміну фінансовою інформацією між країнами-членами ЄС.

Транскордонний обмін фінансовою інформацією часто породжує правові колізії та юрисдикційні конфлікти. Різні держави мають різні національні стандарти захисту даних та банківської таємниці, що створює суперечності при виконанні міжнародних зобов’язань. Наприклад, фінансові установи Швейцарії, країни з традиційно суворими законами про банківську таємницю, зіткнулися зі значними правовими дилемами при імплементації FATCA та CRS. Ці інституції опинилися у складній ситуації, коли міжнародні зобов’язання вимагали розкриття інформації, що потенційно суперечило національному законодавству.

Загальний регламент про захист даних (GDPR) ЄС закріплює високі стандарти захисту персональних даних, зокрема щодо транскордонної передачі даних. Згідно з GDPR, персональні дані можуть передаватися до країн за межами ЄС лише за умови забезпечення «адекватного рівня захисту». Це створює потенційні конфлікти, коли мова йде про передачу фінансової інформації до країн, які не мають адекватного рівня захисту даних.

З розширенням масштабів транскордонного обміну фінансовою інформацією зростають ризики кібербезпеки. Масиви фінансових даних, що передаються між країнами, становлять привабливу ціль для кіберзлочинців. Витік даних може мати серйозні наслідки для фізичних та юридичних осіб, включаючи фінансові втрати, шахрайство з ідентифікаційними даними та репутаційні збитки. Водночас, такі інциденти підривають довіру до систем міжнародного обміну фінансовою інформацією.

Один із підходів до вирішення дилеми між прозорістю та конфіденційністю полягає у застосуванні диференційованого підходу до різних типів фінансової інформації. Не вся фінансова інформація є однаково чутливою, і різні категорії даних можуть вимагати різних рівнів захисту.

Гармонізація правових рамок є критично важливою для забезпечення ефективного та безпечного транскордонного обміну фінансовою інформацією. Стандарти обміну фінансовою інформацією мають бути узгоджені зі стандартами захисту даних, щоб уникнути ситуацій, коли виконання одних зобов’язань призводить до порушення інших.

Отже, транскордонний обмін фінансовою інформацією є необхідним інструментом для боротьби з фінансовими злочинами та забезпечення податкової прозорості в глобалізованому світі. Водночас, він створює серйозні виклики для захисту конфіденційності та персональних даних.

Пошук балансу між прозорістю та конфіденційністю вимагає комплексного підходу, який включає:

• розробку чітких та гармонізованих правових рамок;
• впровадження технологічних рішень для підвищення захисту даних;
• забезпечення пропорційності при обміні інформацією;
• посилення заходів кібербезпеки.

Лише такий багатогранний підхід дозволить максимізувати переваги транскордонного обміну фінансовою інформацією, мінімізуючи ризики для приватності та конфіденційності.