Питання створення спеціального трибуналу стосовно злочину агресії проти України є одним із актуальних для обговорення, як на міжнародному рівні, так і в нашій державі. Зокрема, 21 серпня 2023 року в рамках міжнародної конференції «Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України. Правосуддя, яке має бути здійснене» було обговорено важливі питання, пов’язані зі створенням спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України, можливі методи створення органу, особливості його функціонування, а також виклики на цьому шляху.
Заступник керівника Офісу Президента України Андрій Смирнов під час свого виступу зазначив, що за півтора року Україна здобула потужну міжнародну підтримку стосовно створення трибуналу. Залишається нерозв’язаним тільки питання моделі, за якою він працюватиме. Тому на нашу думку, варто зазирнути в історію розвитку міжнародного кримінального судочинства на особливості створення та функціонування міжнародних кримінальних трибуналів. Історичною передумовою створення міжнародних кримінальних трибуналів стали звичайно війни та конфлікти, які відбувалися з початку ХХ століття.
Щоб притягнути до відповідальності військових і державних посадовців за злочини, вчинені у Другій світовій війні, було створено перший в історії міжнародний суд – Нюрнберзький військовий трибунал. Це стало результатом домовленості чотирьох країн: СРСР, США, Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії та Тимчасового уряду Французької Республіки. Статут Міжнародного військового трибуналу містив позицію 23-х країн-учасниць Лондонської конференції та став основою для діяльності трибуналу, визначивши його основні принципи й засади діяльності. Нюрнберзький трибунал – перший суд над міжнародними злочинцями та перший міжнародний суд, який реалізовував принципи міжнародного кримінального права, він уперше запровадив принцип індивідуальної відповідальності за міжнародні злочини.
Другим міжнародним судом був Токійський трибунал – Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу над японськими військовими злочинцями. По суті, цей трибунал наслідував Нюрнберзький судовий процес. Статут Токійського трибуналу став генезисом найважливіших положень статуту Нюрнберзького трибуналу. Але, на відміну від останнього, у ньому не було дотримано принципу паритету, тобто рівноправної участі країн у організації та проведенні процесу.
За статутом Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу було визначено: організацію трибуналу, його склад, юрисдикцію; процесуальні гарантії підсудних для забезпечення справедливого судового розгляду; мову судочинства; захист підсудних; порядок ухвалення вироку й визначення покарання.
Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, які були здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року, став першим міжнародним спеціальним трибуналом, оскільки його створення та юрисдикція відрізнялися як від Нюрнберзького, так і від Токійського трибуналів. Його створила 25 травня 1993 року Рада безпеки ООН на основі резолюції № 827 Ради безпеки ООН. Рада безпеки ООН затвердила статут Міжнародного трибуналу, який суттєво відрізнявся від попередніх установчих документів трибуналів, але містив основні принципи міжнародного кримінального правосуддя, що сформував Нюрнберзький трибунал. МКТ щодо колишньої Югославії став першим судом, який відразу ставив для себе мету справедливого судочинства, а не за аналогом Нюрнберзького й Токійського трибуналів здійснював суд «переможців» над «переможеними».
Другим міжнародним спеціальним трибуналом став Міжнародний кримінальний трибунал щодо Руанди. Його створенню передували жахливі звірства на території Руанди в 1994 році. Статут МКТ стосовно Руанди створено за аналогом статуту МКТ щодо колишньої Югославії. Він містив однакові положення, які регулюють організаційні та процесуальні аспекти роботи трибуналу, а також мав спільні органи з МКТ щодо колишньої Югославії. Це спростило підготовку до початку роботи трибуналу, оскільки обидва розглядали однакові процесуальні проблеми. Спадок МКТ стосовно Руанди полягає в тому, що він уперше в історії постановив вироки проти осіб, винних за вчинення геноциду, уперше тлумачив визначення геноциду, подане в Женевських конвенціях 1948 року, а також уперше визнав зґвалтування як засіб вчинення геноциду.
Вище зазначене свідчить про те, що міжнародний кримінальний трибунал є достатньо ефективним правовим засобом реалізації міжнародного гуманітарного права стосовно припинення його порушень.
В умовах російсько-української війни росія систематично вчиняє акти агресії: незаконну анексію територій, убивства, катування, зґвалтування мирного населення, геноцид, знищення об’єктів цивільної інфраструктури тощо. Саме злочин агресії визнано одним із найтяжчих злочинів проти людства ще Нюрнберзьким трибуналом. Однак, як бачимо, це визнання не всім зрозуміле … Вторгнення військ рф в Україну, яке стало найбільшим злочином проти людяності в Європі після Другої світової війни, сформувало перед міжнародною спільнотою імператив – притягнути до відповідальності агресора.
На сьогодні відомі три моделі роботи спеціального трибуналу, про які неодноразово наголошував заступник керівника Офісу Президента Андрій Смирнов. Ці моделі звичайно були предметом обговорень на міжнародній конференції, присвяченій створенню спеціального міжнародного трибуналу щодо злочину агресії проти України. Перша модель передбачає створення спеціального трибуналу на основі угоди України з ООН із ухваленням відповідної резолюції Генасамблеї організації. Згідно з другою моделлю, трибунал створюють на основі багатостороннього відкритого міжнародного договору між державами цивілізованого світу. Відповідно до третьої моделі, це може бути суд, який працюватиме на основі українського права, але із залученням міжнародних структур для аналізу його діяльності. Спеціальний міжнародний трибунал для розслідування російської агресії стане одним із елементів установлення миру в період перехідного правосуддя та унеможливлення повторення подібної агресії.
Марина Іліка
доктор філософії (Phd), асистент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства
