Право виходить за межі звичного набору параграфів і процедур, виступаючи передусім інструментом забезпечення порозуміння. В умовах війни традиційні юридичні категорії стикаються з викликами, до яких класична теорія не завжди була готова. Хоча закони чітко регламентують процеси, регулювання людських взаємин у громадах, що зазнали впливу війни потребує нових, більш гнучких підходів. Соціальний діалог та інструменти гуманістичної медіації стають логічною відповіддю на ці потреби.
Сьогодні в Чернівцях формується цікавий досвід розбудови концепції «Відновних міст» (Città riparative). Цей процес поєднує правові механізми, психологію, європейську дипломатію та низові ініціативи громадянського суспільства.
Зміна демографічного ландшафту Буковини спонукала до переосмислення статусу внутрішньо переміщених осіб. Використання терміна «новомістяни» замість бюрократичного «ВПО» підкреслює суб’єктність людей, які будують життя в новому місті.
Аналіз соціальної інтеграції розкриває сильні та слабкі сторони нашої громади. Серед проблемних зон залишається питання довгострокової інфраструктурної адаптації та забезпечення доступним житлом. Економічна інтеграція також потребує уваги: збереження фахового потенціалу новомістян є складним завданням, через що частина висококваліфікованих спеціалістів працює не за фахом, що створює приховане соціальне напруження. Крім того, накопичена психологічна втома вимагає створення довгострокових просторів для відновлення, а формалізм у взаємодії між органами місцевого самоврядування та жителями іноді провокує локальні непорозуміння.
Водночас Чернівці демонструють глибоку культуру мультикультуралізму, що допомагає уникати гострих міжетнічних розколів. Наявність активного академічного та медіаційного центру дозволяє апробувати відновні практики на базі реальних соціальних проєктів, а місто демонструє здатність будувати прямі партнерства з європейськими організаціями.
Показовим прикладом ефективної низової дипломатії є співпраця Чернівців з італійським містом Бергамо. Партнерство, фасилітоване італійським громадянським рухом MEAN (Movimento Europeo di Azione Nonviolenta), перейшло від етапу обговорень до офіційної угоди про наміри співпраці, підписаної мерами обох міст у 2026 році.
Рух MEAN діє в Україні з 2022 року, об’єднуючи італійські організації навколо ідей гуманітарної допомоги та розбудови миру. Співпраця з Бергамо фокусується на обміні досвідом у сфері відновного правосуддя, реалізації інфраструктурних проєктів та підтримці громадянського суспільства. Цей досвід доводить, що міжнародний діалог може бути дієвим безпосередньо на рівні муніципалітетів.
Логічним продовженням такої співпраці стала Одеська декларація, підписана за підсумками місії руху MEAN наприкінці серпня 2026 року. Документ актуалізує ідею створення Європейських цивільних корпусів миру (Corpi civili europei di pace) — інституції, покликаної діяти разом із місцевими громадами у сферах медіації, ненасильницького захисту, відновлення соціальних зв’язків та екологічного моніторингу.
Декларація пропонує європейським інституціям визнати життєздатність українського суспільства як каталізатора євроінтеграції та розпочати формування цивільних корпусів безпосередньо в Україні. Основний принцип цього процесу — взаємодія з громадами, уникаючи вибудовування над ними структур.
Аналіз Одеської декларації чернівецькою групою гуманістичних медіаторів виявив глибокий запит на смислову та юридичну точність у сприйнятті європейських ініціатив. Долучившись до рефлексії над документом, місцеві фахівці категорично застерегли від використання щодо України термінів на кшталт «лабораторія» чи «випробування», адже простір, де вирішуються долі людей, не може бути полігоном для соціальних експериментів. Медіатори звернули увагу на делікатність мовного контексту — зокрема, на обережне ставлення до обтяженого імперською пропагандою поняття «братерство», яке пропонується переосмислити крізь призму взаємної горизонтальної турботи. Окремим акцентом стала неприпустимість нав’язування процесів ззовні: українське зріле громадянське суспільство має бути повноцінним співавтором ініціатив (з особливою увагою до молоді), а саме впровадження відновних практик вимагає готовності виходити за рамки декларацій задля розробки чітких юридичних та практичних механізмів.
Роль публічного права: від теорії до інституціоналізації
Такі дискусії формують прямий запит до юридичної науки. Правова система та місцеве самоврядування мають адаптуватися до нових соціальних викликів. У практичній площині це означає необхідність інституціоналізації медіації у публічному секторі (наприклад, через створення служб комунальної медіації). Важливим кроком є розробка нормативної бази для концепції «Відновних міст» із закріпленням принципів соціального діалогу у статутах територіальних громад. Окрім цього, актуальним залишається напрацювання правових механізмів взаємодії органів місцевої влади з міжнародними цивільними місіями.
Соціальний діалог — це здатність проходити крізь кризові періоди, зберігаючи повагу до права та один до одного. Чернівці сьогодні демонструють потенціал для впровадження відновних практик, де академічна спільнота, місцеве самоврядування та міжнародні партнери можуть спільно напрацьовувати нові соціально-правові інструменти. Ефективне відновлення стає можливим тоді, коли воно будується на рівні громад через предметний аналіз, професійний підхід та реальні кроки назустріч.
Наталя Волкова
асистент кафедри публічного права
