Писанкарство – давнє українське мистецтво, що поєднує символіку, естетику та глибокі традиції. Українські писанки сягають корінням Трипільської культури. Наші пращури вірили, що писанка має магічну силу, приносить добро, щастя, захищає людину від усього злого. Кожен регіон України уславлений своїми особливостями писанкарства. Символічні не тільки орнаменти писанок, а й кольори. Червоний – любов, радість, життя; жовтий – місяць, зорі; блакитний – небо, повітря, здоров’я; зелений – весна, природа. Писанка – це більше ніж орнамент і колір, це символ життя, відродження, віри та сили, що передається з покоління в покоління як частина нашої нематеріальної культурної спадщини.
Водночас писанкарство можна осмислювати і крізь призму права. Адже звичаї українського народу історично виступали важливим джерелом права – звичаєвого права. Саме через традиції, обряди та символи формувалися уявлення про справедливість, належну поведінку, добро та зло. Писанка як елемент обрядовості стала частиною цього культурно-правового коду. Вона відображає усталені норми, цінності та соціальні зв’язки, що регулювали життя громади задовго до кодифікованого законодавства.
Сьогодні, у непрості для України часи, писанка набуває особливого значення не лише як символ культури, а й уособлення правової ідентичності народу, здатності зберігати свої традиції, відстоювати цінності та будувати державу на засадах поваги до власної історії та спадщини.
8 квітня 2026 р. на юридичному факультеті відбувся культурно-мистецький захід. Студенти першого курсу разом з викладачками кафедри теорії права та прав людини Оксаною Борисівною Бунчук і Тетяною Анатоліївною Грекул-Ковалик створювали «писанки незламності». Це був не просто особливий майстер-клас чи творча зустріч, а справжнє занурення у глибину української традиції. Учасники майстер-класу мали змогу не лише опанувати техніку розпису, а й відчути сакральний зміст кожного символу. Кожна «писанка незламності», створена студентами (досить таки символічно в Лабораторії прав людини імені Сергія Місевича) – маленький оберіг, у який вкладено тепло серця, надію і віру у справедливість, силу права і майбутнє України.
Мельничук Христина: Наша група відвідала майстер-клас із розпису писанок, який подарував багато позитивних емоцій та нових вражень. Під час заходу ми ознайомилися з традиціями писанкарства та створили власні унікальні писанки. Атмосфера була творчою та натхненною, а кожен зміг проявити свою фантазію. Захід залишив приємні спогади та допоміг відчути красу українських традицій!
Репчук Валерія: Я щороку розписую писанки, але цей майстер-клас допоміг покращити мої навички. Було також дуже цікаво почути багато різних історій про їх створення, про те, звідки взялася ця традиція. Ну і, звичайно, сам процес у колі таких хороших людей назавжди залишиться в моїй пам’яті. Я дуже вдячна за такий досвід.
Албота Софія: Дякуємо за те, що організували даний захід напередодні свята та дали змогу збагатитися новими вміннями!
Розпис писанок закріпився як невід’ємний елемент великодніх обрядів українців, тому організатори сподіваються, що проведений захід започаткує щорічну традицію на факультеті, де кожен бажаючий зможе долучитися до прадавнього мистецтва і створити власну «писанку незламності», вклавши в неї особливий зміст любові, добра, миру.
Щиро дякуємо майстрині Антоніні Дубовиченко та за сумісництвом матері студентки третього курсу юридичного факультету Христини Фальоси за натхнення під час заходу, професіоналізм та збереження українських традицій. Саме завдяки таким людям жива культурна спадщина передається далі, від серця до серця!
Тетяна Грекул-Ковалик
к.ю.н., доцентка, асистентка кафедри теорії права та прав людини