Закон України «Про адміністративну процедуру» (№3475), який набуде чинності 15 грудня 2023 року, обумовлює новий етап у взаємодії органів публічної адміністрації з громадянами та бізнесом. Ним створюються умови для широкого втілення людиноцентристської парадигми здійснення публічного врядування. Надзвичайно прогресивними є положення Закону де сама процедура ухвалення рішення стає прозорою та зрозумілою для особи. Запроваджуються зрозумілі визначення, категорії, строки тощо, що вкрай необхідно для забезпечення розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів. Тобто, запроваджуються однакові правила для суб’єктів, які братимуть участь у такій процедурі. Вони подібні до тих форм, які передбачені у судовому процесі, реалізуються до прийняття відповідного рішення органом публічної влади.
Це, безумовно, наділяє приватних осіб реальними можливостями доводити власну позицію під час вирішення питань що їх стосуються, надавати свої пояснення, докази, мати змогу безпосередньо приймати участь під час розгляду такої справи тощо. Закон застосовуватиметься до проваджень, які виникають під час виконання інспекційних повноважень у сфері контролю та нагляду, наприклад, за наслідками перевірок господарської діяльності, у разі застосування стягнень, а також у сфері надання адміністративних послуг (наприклад, у сфері реєстрації бізнесу, нерухомості, видачі дозволів, сертифікатів, ліцензій тощо).
До ухвалення Закону «Про адміністративну процедуру» в Україні не існувало загальної адміністративної процедури, проте всі сфери взаємодії держави з громадянами та бізнесом регулювались різними правилами (спеціальними законами, постановами, інструкціями тощо). Як наслідок, було багато прогалин та суперечок між різними законодавчими актами. Закон визначає демократичні принципи адміністративної процедури. Серед найбільш прогресивних положень можна виділити такі:
- визначено терміни, які до прийняття Закону не мали нормативного регулювання: адміністративний акт, адміністративний договір, адміністративна процедура, публічний інтерес тощо;
- передбачено загальні принципи, на основі яких адміністративна процедура реалізується: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; рівність перед законом; обґрунтованість; безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; добросовісність і розсудливість; пропорційність та інші; варто зазначити що їх тлумачення також наводиться в тексті Закону, що надає чіткості та зрозумілості під час застосування норм права;
- визначено чіткі елементи (стадії) адміністративного провадження: ініціювання адміністративної процедури; початок адміністративного провадження та підготовка справи до вирішення; дослідження обставин справи та збирання доказів; розгляд та вирішення справи; проведення слухання у справі; адміністративне оскарження;
- діє презумпція, за якою усі сумніви мають тлумачитися на користь особи; дії та вимоги особи вважаються правомірними, доки не буде доведено інше;
- адміністративний орган не має відступати від своїх попередніх рішень у подібних справах. Зміна позиції має бути належно мотивованою;
- адміністративний орган зобов’язаний встановити обставини, що мають значення для справи, та, за необхідності, зібрати для цього докази; особа має право бути заслуханою та може витребувати та надати документи, що стосуються обставин справи;
- адміністративний акт має прийматися з дотриманням балансу між правами особи та цілями, для досягнення яких він спрямований. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів мають бути найменшими.
Адміністративне провадження починається з дня отримання заяви, прийняття рішення про початок адміністративного провадження або вчинення першої процедурної дії у справі. Якщо інше не встановлено законом існують такі строки розгляду адміністративних справ:
- не більше, ніж 30 днів після надходження заяви;
- не більше, ніж 45 днів з дня реєстрації заяви у разі проведення слухань.
Такі строки можуть бути одноразово продовжені на 15 календарних днів. Якщо справу неможливо вирішити колегіальним органом у наведені вище строки, така справа має бути вирішена на його першому засіданні після закінчення зазначеного строку. З огляду на принципи адміністративної процедури, права учасників та повноваження адміністративного органу, процедура доказування є подібною до судового процесу.
Обставини справи встановлюються на підставі пояснень учасників, документів, даних реєстрів, результатів обробки даних в автоматичному режимі, речей, пояснень свідків, висновків експертів, консультацій та роз’яснень спеціалістів. Може здійснюватися огляд приміщень та територій.
За загальним правилом адміністративний акт набирає чинності для учасника провадження з дня його доведення до його відома та діє до часу втрати ним чинності.
За клопотанням скаржника подання скарги зупиняє дію адміністративного акту, що оскаржується. За результатом розгляду скарги, орган оскарження може, зокрема: скасувати акт, зобов’язати адміністративний орган видати новий акт, прийняти новий акт, зобов’язати адміністративний орган відшкодувати шкоду, завдану протиправним адміністративним актом та ін. Адміністративний акт є обов’язковим до виконання. Адміністративний орган може визначити порядок його виконання, зокрема відстрочити його виконання. Якщо адміністративний акт добровільно не виконано його адресатом, то адміністративний орган приймає рішення про застосування заходів впливу, якими можуть бути: накладення грошового стягнення, вчинення дій за рахунок зобов’язаної особи, безпосередній вплив. Накладення грошового стягнення здійснюється за постановою адміністративного органу, якою одночасно встановлюється новий строк для виконання акту. Розмір грошового стягнення складає: 1190-9010 грн – для фізичних осіб; 2975-30005 грн – для юридичних осіб, громадських об’єднань та ФОП.
Грошове стягнення може бути подвоєне, якщо акт не виконано у новопризначений строк. Якщо виконання акту доручено іншій особі за рахунок його адресата або його такий акт виконаний адміністративним органом, то адміністративний орган звертається до суду з вимогою про відшкодування шкоди.
Запровадження загальної адміністративної процедури наближає Україну до стандартів Європейського Союзу, адже подібні закони діють у всіх державах членах ЄС як невід’ємна частина «права на належне адміністрування».
аспірант кафедри публічного права Штеф’юк О.О.
