Константін Редулеску в історії Буковинської правничої школи: архівна знахідка

Дослідження наукової спадщини Буковинської правничої школи передбачає не лише ґрунтовний аналіз праць її представників, їхнього внеску в розвиток юридичної науки та правозастосовної практики, а й реконструкцію біографічних відомостей у контексті їхнього професійного становлення. Особливого значення в цьому контексті набуває виявлення й опрацювання візуальних джерел, зокрема фотографій, які дають змогу персоніфікувати історію правничої науки та відтворити образи її провідних діячів.

У межах дослідження історії Буковинської правничої школи постало завдання сформувати фотоколекцію видатних правників і науковців, діяльність яких вплинула на становлення та розвиток правової політики й інституційного середовища краю. Реалізація цього задуму виявилася складною, оскільки відомості про окремих представників правничої спільноти збереглися фрагментарно, а їхні фотографії тривалий час залишалися невіднайденими.

Однією з таких постатей був Константін Редулеску (Constantin Rădulescu) – професор кафедри кримінального права юридичного факультету Чернівецького університету, адвокат, декан юридичного факультету та директор пенітенціарної системи Румунії. Він також був членом Всесвітнього товариства представників пенітенціарних установ. Його наукова й професійна діяльність становить значний інтерес для дослідників історії кримінально-правової науки, пенітенціарної системи та правничого середовища Буковини.

Попри тривалі пошуки, здійснені дослідниками історії Буковинської правничої школи, віднайти світлину К. Редулеску тривалий час не вдавалося. Ситуація змінилася завдяки співпраці дослідників історії правничої школи – викладачів юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича І. Ж. Торончука та Т. А. Грекул-Ковалик – з німецьким докторантом А. Тушинським. Працюючи над проблематикою історії судової системи Буковини та аналізуючи архівні матеріали з Державного архіву Чернівецької області, учасники дослідження визначили перспективні напрями подальшого пошуку документальних джерел. У результаті опрацювання фондів у Сучавському архіві було віднайдено довгоочікувану світлину К. Редулеску.

Виявлення цієї фотографії – важливе доповнення до джерельної бази дослідження історії Буковинської правничої школи. Її значення виходить за межі суто ілюстративного матеріалу, оскільки світлина дає змогу пов’язати документальні свідчення про професійну діяльність правника з його особистим образом, сприяє повнішій реконструкції історії юридичного факультету Чернівецького університету та правничого середовища Буковини загалом.

Доктор права К. Редулеску працював у судових органах і займався адвокатською практикою (тривалий час очолював буковинське адвокатське бюро), а згодом розпочав академічну кар’єру в Бухарестському університеті. З 1 жовтня 1920 р. обіймав посаду штатного професора кримінального права Чернівецького університету. У 1921–1925 рр. чотири рази поспіль обирався деканом правничого факультету. В цей час кількість кафедр факультету зросла до семи. Він сприяв удосконаленню навчальних курсів, організації зустрічей із зарубіжними науковцями та зміцненню матеріально-технічної бази факультету. Професор також брав активну участь в університетському житті: входив до складу факультетських комісій, а 23 червня 1926 р. був обраний членом університетського сенату. У 1936–1937 н. р. викладав на юридичному факультеті Ясського університету в межах міжуніверситетського обміну.

Наукова діяльність професора охоплювала кримінальне право, кримінологію, кримінальний процес і порівняльне кримінальне право. Він підготував відповідні лекційні курси, зокрема двотомну працю «Кримінальне право і кримінологія для юридичного факультету в Чернівцях» (1922 р.) та «Курс порівняльного кримінального права» (1925 р.), примірники яких зберігаються у фондах бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Окремої уваги заслуговує наукова спадщина К. Редулеску в контексті дослідження пенітенціарної системи Румунії, зокрема на Буковині.

Важливим напрямом його громадської діяльності була участь у заснуванні Генерального товариства патронату, створеного 10 листопада 1907 р. До 1913 р. К. Редулеску обіймав у цій організації посаду генерального секретаря. Цей факт доповнює уявлення про широту його професійних і громадських інтересів, які охоплювали не лише юридичну науку та пенітенціарну практику, а й організаційні форми суспільної підтримки.

Віднайдення світлини К. Редулеску стало результатом послідовної пошукової роботи та міжінституційної співпраці дослідників. Цю знахідку беззаперечно відносимо до ще одного значущого кроку на шляху відновлення персонального виміру історії Буковинської правничої школи, повернення до наукового обігу образів її представників і поглиблення досліджень історії юридичної освіти, кримінально-правової науки та пенітенціарних інституцій регіону.

Отже, навіть одне віднайдене архівне зображення може мати вагоме наукове значення, адже воно доповнює біографічні відомості, розширює джерельну базу дослідження та сприяє комплексному осмисленню спадщини правників, чия діяльність була пов’язана з Буковиною.