Конфлікт інтересів при здійсненні адвокатської діяльності: в чому суть?

Адвокатська діяльність традиційно відчуває на собі сильний вплив морально-етичних принципів. Взаємовідносини клієнта та адвоката будуються на довірі, яка є неможливою у випадку неетичної та аморальної поведінки адвоката. А звідси, проблема конфлікту інтересів – одна із складніших етичних проблем для адвоката.

Так, за умови найпростішого варіанту виникнення конфлікту інтересів він виникає, коли адвокат починає надавати юридичні послуги клієнту, інтереси якого суперечать інтересам його іншого клієнта, який є чи який був на обслуговуванні у адвоката, або інтересам самого адвоката. В даному випадку, мова йде не про будь-які інтереси, а саме про інтереси, захищені правом. Основна суть проблеми полягає у тому, що адвокат унаслідок співпраці з клієнтом володіє конфіденційною інформацією, яка була повідомлена йому без розрахунку на можливість використання проти самого себе. У разі виникнення конфлікту інтересів у адвокатській діяльності він може спричинити виникнення реальної загрози інтересам клієнтів, підрив авторитету інституту адвокатури в цілому, виникнення недовіри між адвокатом та клієнтом. На законодавчому рівні в Україні та міжнародно-правових актах розроблені певні механізми уникнення конфліктів інтересів в адвокатській діяльності, що відобразилося у закріпленні відповідного функціонального принципу.

Поняття «конфлікт інтересів» закріплено у ч. 8 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою — це суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

При цьому, із аналізу ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що конфліктом інтересів фактично визнається:

1) діючий конфлікт між інтересами клієнтів, з урахуванням інтересів колишнього клієнта (пп. 3, 7 ч. 1 ст. 28 Закону);

2) потенційний конфлікт інтересів:

– між інтересами клієнта та інтересами близького родича або члена сім’ї адвоката, який є посадовою особою, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання правової допомоги (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону);

– між інтересами клієнта та інтересами адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником (учасником) якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів (п. 6 ч. 1 ст. 28 Закону).

Окрім вказаного, Правила адвокатської етики, затверджені з’їздом адвокатів України 9 червня 2017 року (ПАЕ) також містять норми щодо конфлікту інтересів. Так, вимоги ст. 9 ПАЕ зводяться до необхідності отримання від клієнта письмового погодження, яке дозволяє адвокату діяти, перебуваючи у стані конфлікту інтересів. Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу. Така конструкція ПАЕ для українських адвокатів, є досить ліберальною порівняно з нормами ІВА (International Bar Association) та ССВЕ (Council of Bars and Law Societies of Europe), де таке погодження не передбачене, та, наприклад, Правил етики адвокатів Польщі, де воно прямо заборонено (§ 46. Адвокат не може репрезентувати (представляти) клієнтів, інтереси яких є суперечливими, навіть якщо ці клієнти дають на це згоду. У разі виникнення конфлікту в ході розгляду адвокат зобов’язаний розірвати договір з клієнтом, чиї інтереси перебувають в конфлікті.)

Таким чином, ключовим питанням є обізнаність у певній конфіденційній інформації, що в подальшому надає перевагу адвокату у конкретній справі. Чи є відомості про таку обізнаність документально підтвердженими для третіх осіб, чи вони відомі тільки адвокату, як вчинити правильно? Саме таку етичну проблему повинен вирішувати адвокат для запобігання потрапляння до ситуації конфлікту інтересів. На наше переконання, застосування принципу неприпустимості конфлікту інтересів є обов’язковим та першочерговим, навіть якщо адвокат впевнений, що інша сторона не здобуде доказів його обізнаності, що у подальшому дозволить уникнути інших складних етичних питань.